Киянка, яка знімала популярні шоу та серіали, оселилася у Глухівцях

Киянка, яка знімала популярні шоу та серіали, оселилася у Глухівцях
  • Ірина до повномасштабного вторгнення працювала на телебаченні, але війна внесла свої корективи і змусила молоду маму шукати прихисток на Козятинщині.
  • Так жінка потрапила у Глухівці.
  • Зараз вона працює в місцевій школі педагогом-організатором і проводить для дітей цікаві уроки на різні теми

Ця історія про те, що важливо не опускати руки, а рухатися вперед, бо життя триває, що б не трапилося. Це на власному прикладі показує киянка Ірина, яка віднедавна стала нашою землячкою. Вже третій місяць жінка мешкає у Глухівцях.

У дитинстві Ірина професійно займалася танцями. Потім виїхала за кордон. Навчалася у Німеччині, працювала хореографом-постановником. Згодом повернулася до України. Останні десять років свого життя вона присвятила телебаченню — знімала різноманітні проекти — і фільми студії «Квартал 95», і популярне в усьому світі шоу «Майстер-Шеф», і проект «Кохана, ми вбиваємо дітей». Остання її робота — «Яжебать», який транслювали на каналі ТЕТ. Це — ситком (комедійний телесеріал, на кшталт «Друзів»).

Життя Ірини кардинально змінилося наприкінці лютого, коли почалася повномасштабна війна. Їй довелося покинути столицю, щоб уберегти свою сім’ю.

Відео дня

— Ми зрозуміли, що дитина боїться дуже, — каже Ірина. — Я проживаю на останньому поверсі і коли з вікна я побачила, як летить ракета і постійно були вибухи, зрозуміла, що це все. До бомбосховища ми навіть теоретично не встигнемо добігти. Тому вирішили, що треба дитину вивозити.

У перші дні вторгнення Ірина з чоловіком спакували свої і дитячі речі, повантажили все в автомобіль, сіли і поїхали. Дорога виявилася не з легких.

— Спочатку, якщо чесно, у нас навіть не було бензину, — згадує жінка. — Ми до останнього не вірили, що таке може бути і не заправилися. Ми дуже довго їхали, тому що була шалена пробка. Бензину вже навіть не вистачало, заправитися у нас не було можливості. Картки були тоді заблоковані. Готівки, відповідно, також у нас не вистачало.

Ірина із сім’єю приїхала до Глуховець. Тут живе чоловікова мама. Лишень уявіть, шлях, який зазвичай можна проїхати за чотири години, кияни ледве-ледве подолали за десять. У Глухівцях спершу планували лише переночувати. Але вийшло так, що тут і залишилися. За деякий час Ірина і роботу знайшла — влаштувалася у місцеву школу.

— Чоловік був на нічному чергуванні і почув, що зі школи йде в декрет дівчинка, вона зараз виїхала в Польщу і немає педагога-організатора, — розповідає жінка. — І вранці чоловік із чергування пішов до школи до директора, взяв мене за руку, привів. Я пройшла співбесіду. Сама думала, що навряд чи візьмуть. А у мене перша освіта педагогічна, друга – режисура. Робота була пов’язана, я знімала проект «Кохана, ми вбиваємо дітей» і там якраз психологічна складова. Директор школи повірила в мене, дала мені шанс і я була настільки рада! Вона така душевна людина! Дуже хороша, підтримує, допомагає порадами.

Ірина одразу ж включилася в роботу і стала думати, яким чином можна урізноманітнити дозвілля дітей. Хотіла поділитися з ними своїм життєвим досвідом і розповідати цікаві речі. Каже, згадуючи себе у випускному класі, подумала, як би було круто, якби тоді хтось прийшов і розповів, що можна бути, наприклад, журналістом, сценаристом, костюмером чи дизайнером, де для цього треба вчитися.

— Я почала організовувати позакласні уроки, — каже киянка. — Вирішила зробити закриту групу для діток в Інстаграмі. Ми порушуємо різні теми: і про безпеку, і про життя, і флешмоби готуємо. Зараз будемо флешмоб влаштовувати на День вишиванки, хочемо підтягнути й інші країни, тих людей, які роз’їхалися. Спробуємо, чи вийде у нас. Хочемо великий флешмоб. Я надзвичайно вдячна директору школи Людмилі Дрижук. Вона сама, я знаю, також не тут народилася, переїхала сюди. Спочатку була вчителем, зараз стала директором. Мені розповіли її історію. Вона в мене повірила і я просто безмежно за це вдячна. Вона настільки вихована, знаєте, у неї така манера говорити! Якби ви з нею поспілкувалися. У неї ніжний, пташиний голос, приємний, культурний. Я її побачила, з нею поспілкувалася і зрозуміла, що у цій школі все класно.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up