Залишився місяць: триває збір підписів для присвоєння звання Героя України Артему Москалю

• До загалу воюючої країни звертаються рідні, близькі та побратими з проханням допомогти увічнити світлу пам'ять полеглого бійця Артема Москаля, підписавши електронну петицію про присвоєння йому почесного звання Героя України (посмертно)

 

Побратимство, утворене для повернення Криму «Кримський бендерівець» опублікувало допис про загиблого Героя з Козятинщини Артема Москаля. Просять підтримати Петицію «Про присвоєння йому почесного звання Героя України (посмертно)»

Про Героя

Навчався у місцевій школі, був прикладом для своїх братів. У Артема є ще троє братів: Владислав 14 років, Дмитро 10 років, і самий менший улюблений брат Тимофій якому лише 5 років. За якого Артем саме більше хвилювався.

З юних літ Артем любив грати у футбол, допомагати мамі, бабусі у повсякденних потребах. Був дуже доброю і щедрою людиною. Завжди хотів усім допомагати особливо людям похилого віку: то води принести, то дров наколоти скласти. Тому в селі його любили і поважали.

Після закінчення школи пішов вчитися у Вище професійне училище на слюсаря автомеханіка. По закінченню ВПУЗТ був призваний на військову строкову службу 3 грудня 2020 року командиром в/ч 3035 м. Слов'янськ, Донецької області. Проходив службу у Національній Гвардії України у Луганській області.

Після повномасштабного вторгнення росії підписав контракт на проходження військової служби і був призначений на посаду стрільця 1-го відділення, 2-го патрульного взводу, 1-ої патрульної роти, патрульного батальйону в/ч 3035 Східного оперативного- територіального об'єднання Національної гвардії України.

Став до боротьби з ворогом на теренах Донецької і Луганської областей: в населених пунктів Святогірськ, Краматорськ, Зарічне.

У червні родина отримала подяки за хоробрість і мужність сина, командування телефонувало і дякували за сина, що виховали доброго, мужнього. Завжди рвався в бій захищати нас з Вами, щоб не було того пекла яке було на окупованих територіях. Помститися за побратимів яких втрачав на полі бою. Адже вони на той час були одним цілим родиною.

Коли рідні з ним спілкувалися, то він запевнив, що допоки не звільнимо неньку Україну від нечисті, нікого не залишить, буде до кінця. Навіть після війни мріяв залишитися у війську і захищати територіальну цілісність України відбудувати міста.

Його постійні фрази : «Ми вистоїмо і переможем», «Ворог пошкодує за все скоєне і за все відповість», «Хто, як не ми», «Ми все відбудуємо і наша Україна ще буде кращою», «Все буде добре, прорвемося». Завжди рвався в бій помститися за побратимів за те, що коїться на нашій Богом даній землі. Захоплював орків в полон.

У віці 19 років Артем загинув не доживши до 20 років два дні, 15 жовтня 2020 року, під час бойового завдання в населеному пункті Терни Донецької області. Гідно та віддано виконував поставлені завдання за для захисту Батьківщини і до останнього подиху залишився вірним присязі, Українському народу.

Артем Москаль, ще навіть не встиг створити сім’ю. У нього було все попереду...

Нагороджений орденом за мужність Богдана Хмельницького (посмертно). Назавжди 19 років

Мітинг-реквієм у пам’ять Артема Москаля провели у Козятинській місцевій громаді. Священники Православної церкви України Роман Масира і Василь Влізло та священник Української греко-католицької церкви Антон Борис провели спільну молитву.

Артема Москаля поховали на Алеї слави кладовища в рідних Іванківцях.

— Кримський бандерівець приєднується до слів скорботи рідним та близьким Героя, розділяємо ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі та молитві.  Просимо підтримати згорьовану родину, батька з матір'ю. Сили вам і витримки, щоб пережити цю непоправну втрату.

Підтримати ПЕТИЦІЮ

Нагадаємо:

• У середу, 31 травня на офіційному інтернет-представництві Президента України опублікували електронну петицію з проханням присвоїти звання звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Національної Гвардії України солдату Москалю Артему Олександровичу

Автор (ініціатор) петиції — мама загиблого військовослужбовця Олена Полонська.

Читайте також:

«Наш тато був людиною з великої літери». Спогади про військового Сергія Чеснюка

Дмитро Степанюк загинув за 5 днів до свого 36-річчя

 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.