«Наш тато був людиною з великої літери». Спогади про військового Сергія Чеснюка

• Капітан Сергій Чеснюк, позивний Малиш з села Глухівці віддав життя за Україну. 
• На сторінці «Меморіал героїв» розповіли історію відважного військового.

Сергій Чеснюк народився в Казахстані та закінчив 11 класів. Після чого вступив там в Новосибірську у «Вище воєнне міністерство внутрішніх справ». Чоловік пішов навчатись на військового по стопах свого дідуся. Працював в Туві військовим, потім в одній зі шкіл Казахстану викладав фізичну культуру.

Приблизно в 90-х роках переїхав проживати до України в смт Глухівці. В Україні довелось працювати електриком, а згодом робив на будівництві. Займався землеробством, любив техніку.

З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік проводив фізичну підготовку для всіх бажаючих.

Згодом приєднався до лав 38-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ. Там продовжував навчати побратимів.

У травні вже був на передовій. Обіймав посаду командира роти і разом із підлеглими воював на першій лінії. Отримав кілька контузій, але щоразу якомога швидше хотів повернутися на війну.

Чоловіка відзначили орденом за мужність третього ступеня та «Захисник рідної землі».

Військовий на позивний Малиш загинув 18 листопада 2022 року біля міста Красногорівка на Донеччині. Коли українські військові їхали на евакуацію пораненого, їхній автомобіль підірвався на міні. Офіцер згорів заживо. 7 листопада захиснику виповнилося 56 років.

• Віддав життя за Батьківщину. На війні загинув військовий з Глуховецької громади
• Просять присвоїти (посмертно) звання Героя України глухівчанину Сергію Чеснюку. Петиція

«Наш тато був людиною з великої літери, він завжди нам допомагав. Батько ставився до всіх із повагою. Любив займатися землеробством. Своїми силами побудував будинок, гараж та всі прибудови. Любив техніку. Виростив двох синів, мав онука. Усі побратими, які з ним воювали, говорили про нього лише хороше, розповідали, яким відважним командиром він був. Рятував життя. Отримав дві контузії, втратив слух на одне вухо. Йому виповнилося 56 років, а через 10 днів він загинув. Це мав бути його останній вихід, після якого він хотів приїхати у відпустку, але так і не зміг. Усім не вистачає його підтримки, його порад, без нього опускаються руки», — розповів молодший син офіцера Євгеній.

Воїна поховали в рідному селищі. Вдома на Сергія чекали мама, дружина і двоє синів.

Читайте також:

Щоб уникнути смертельних електротравм. Енергетики нагадали правила електробезпеки

«Хлопцям потрібні очі». Оголосили збір коштів на тепловізор у бригаду, де воюють бійці з Козятина

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.