У Козятині увіковічнили пам'ять Героя Сергія Хрищенюка
- У вівторок, 17 листопада відбулася церемонія відкриття меморіальної дошки на честь відважного Воїна, нашого земляка, працівника Укрзалізниці, справжнього патріота України — Сергія Хрищенюка.
Розділити цей важливий момент прийшли численні колеги, рідні та близькі, представники громадськості, духовенства та небайдужі мешканці громади.
Почесне право відкрити меморіальну дошку надали мамі Героя — Олександрі Олександрівні.
Учасники заходу схилили голови в мовчазній молитві та поклали квіти до меморіальної дошки Захисника України, віддавши шану його подвигу.
Про Героя
Сергій Хрищенюк народився 25 жовтня 1976 року у нашому місті. Свій життєвий шлях та здобуття знань він розпочав у Козятинській школі № 1. Після закінчення школи вступив до Житомирського автодорожнього технікуму, де здобув фах, що став міцним фундаментом для його подальшої трудової діяльності.
Отримавши диплом, Сергій повернувся до рідного міста і влаштувався працювати в Козятинське міжрайонне управління газового господарства. Прагнучи професійного зростання, він одночасно вступив на навчання до Київського національного університету будівництва і архітектури. До отримання диплома про вищу освіту залишалося всього півтора року, коли сталася непоправна втрата — помер батько. Як справжній син, Сергій поставив родинний обов’язок вище за власні амбіції: він залишив навчання, щоб бути поруч із мамою, підтримувати її та стати опорою для сім’ї.
Згодом його трудова біографія продовжилася у Козятинському локомотивному депо.
На залізниці Сергій зарекомендував себе як людина слова і діла, фахівець найвищого ґатунку. Для нього не існувало завдань, із якими б він не зміг впоратися. Він мав золоті руки, чудово розбирався в техніці та із задоволенням її ремонтував — здавалося, він умів усе і навіть більше. Колеги та знайомі пам’ятають його завжди напоготові, завжди попереду та незмінно усміхненим. Сусіди з теплом говорили про нього: «Іде Сергій — сонце, а не посмішка».
22 березня 2024 року Воїн став на захист Батьківщини, був призваний до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив у селищі Петрівка на Кіровоградщині, після чого був направлений для несення служби на один із найгарячіших напрямків — у Харківську область. Навіть у найважчих умовах передової він понад усе оберігав спокій найріднішої людини: щодня телефонував мамі та незмінно повторював: «Мамуль, у мене все нормально».
Під час виконання бойового завдання у місті Вовчанськ Чугуївського району на Харківщині після запеклого бойового зіткнення зв’язок із воїном обірвався, і певний час він вважався зниклим безвісти. 27 травня побратимам вдалося евакуювати тіло Сергія Васильовича з зони бойових дій разом із документами, що засвідчували його особу. Датою загибелі нашого земляка встановлено 23 травня 2024 року.

«Сергій Васильович був людиною рідкісної душевної щедрості, у якій поєднувалися добре, чуйне серце та незламний, стійкий характер. Він був люблячим сином, турботливим чоловіком, найкращим батьком і душею великої та дружної родини. У Героя залишилися мама, дружина, син Ілля, тітки, дядько та племінники. Разом із сином вони мали так багато спільних планів і мрій на майбутнє, яким, на жаль, не судилося здійснитися через жорстоку війну» — йдеться у дописі
Вічна слава і світла пам’ять Герою!
Читайте:
«Так і не дочекався Анатолій народження синочка»
«Єдиний син… Надія і розрада». Пам'яті Героя Дмитра Баловнєва
Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.