«Єдиний син… Надія і розрада». Пам'яті Героя Дмитра Баловнєва

«Єдиний син… Надія і розрада». Пам'яті Героя Дмитра Баловнєва
  • Сьогодні, 17 листопада минає друга річниця загибелі Героя Дмитра Баловнєва
  • Пам'ятаємо...

«Єдиний син… Надія і розрада, батьківська гордість, сонце у житті. Два роки тому, 17 листопада 2024 року, війна забрала життя молодого чоловіка, сина своєї землі, мужнього Захисника України. Йому назавжди залишилося 34… Попереду мало бути ціле життя, мрії, плани, щасливі дні, але безжальна війна перекреслила все» — вшановують пам'ять Героя у громаді

Про Героя

Дмитро народився 24 квітня 1990 року в місті Києві. Здобув середню освіту у Київській середній школі №126.

У 2005–2009 роках навчався у Київському технікумі електронних приладів за спеціальністю «Програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем», де здобув кваліфікацію техніка-програміста. У 2011–2012 роках продовжив навчання в Міжнародному Соломоновому університеті, здобувши ступінь бакалавра комп’ютерних наук.

Наприкінці 2012 року Дмитро проходив військову службу у Збройних Силах України. У 2013 році працював у Державній службі охорони при ГУМВС України на посаді інженера головного пульта національної оборони України.

6 жовтня 2024 року Дмитро знову став до лав українського війська. Служив у військовій частині А3321, мав звання старшого солдата, обіймав посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону. Його позивний — «ДИМ».

Він сумлінно ніс службу, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.

Та 17 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області його земний шлях обірвався. Дмитро віддав своє життя за Україну, за нашу свободу, за можливість жити під мирним небом.

«Дмитре, Ви не просто ім’я на Алеї Слави. Ви — частина нашої історії, нашої громади, нашої спільної пам’яті. Ваше життя стало прикладом мужності, а Ваш подвиг назавжди залишиться свідченням незламності українського духу»

Вічна пам’ять. Вічна шана. Вічна вдячність.

Читайте:

Відкрили меморіальні дошки на честь загиблих Героїв Юрія Лисенка та Олександра Мацюка

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.

keyboard_arrow_up