Я атеїст.
Може ви будете здивовані, але я в окопі, хоч кажуть що тут таких немає.
Є.
Зараз ніч і по нам працюють "Васильки". Де то в двох кілометрах глухо ляскають касети по три міни, а трохи більше ніж через 12 секунд ці міни прилітають до нас і норовлять впасти в траншею.
Але поки не потрапляють.
Голова молиться своїм богам, Кайман вважає в слух прильоти, а я сиджу на дні окопу, курю і колупаю ножем землю стінки.
- Бач як у пєхоті все правільно? Чи не осіпається. Бо лопатами нада копати, после "колупатора" стєнкі сипляться и іх укріплять по всій длінні нада.
- Ага.
:)
Міни Гупало методично і з чітким часовим проміжком. Гуп ... гуп ... гуп ...
- Шіснацать, сімнацать, восємнацать, - скаже Кайман в слух.
Тиша ... Цвіркуни, комарі, рація і тиша. Голова перехрестився:
- Пронесло.
- Ага, мене теж, - пожартую бородатої жартом я і ховаючи ніж встану в повний зріст.
- На пасмареть шо там ті чертулаі каламутять, - тихо скаже Міша.
- Я сходила, - відповім Міші, возму з ніші тепляк, вистрибну з окопу і прігінаясь побіжу до куща метрах в тридцяти.
У тепловізорі ніч перевернута, інвертування і жива.
Нікого.
- Тю, смороду шо, просто так? - тихо запитаю я сам у себе і пригорнувшись лівим оком до Тепляков ще раз, перегляну передній край знову.
Нікого.
- Тю бля, - прошепчу я і вимкнувши кнопку, пригинаючись побіжу назад.
- Пацани, чайник закипів, - хрипко крикне хтось з бліндажа.
Вдалині знову почулося це ось глухе "Ту-ту-потух". Три рази.
- По норах!
Ложка перестане стукати по стінках залізної гуртки і замість цього буде чути тупіт ніг і "Сука, як жеж ви мене заїбалі, чаю попити не дають".
Голова почне знову:
- ... святий Нікалай угоднік, Пресвята богородіца ...
Я сяду на дно ями і буду просто чекати.
Гуп ... гуп ... гуп ...
- Девятнацать-двацать-двацать один, - скаже Кайман.
- ..спасі и сохрани, - незв'язно долине з боку де сховався Голова.
Гуп ... гуп ... гуп ...
- двацать два, двацать три, двацать чотири.
- ... Уже ближче кладуть, у них коригування напевно є, - крикне хто то з ями позаду.
Гуп ... гуп ... гуп ...
- двацать п'ять, двацать шість, двацать сім, - констатує Кайман.
- ... у імя батька и сина и святого духа, - закінчить чергову молитву Голова, а я просто підкорити.
- Тобі не страшно? - запитає Міша.
- Страшно.
- А чого не молишся?
- А хулі толку.
- Ну так. Бога немає?
- ... ну ви можете залишити йому повідомлення після звукового сигналу.
Ми засмеемся.
- Богохульнікі! Собі погубите и я здохну вмєстє з вами, - почувши нашу розмову пробубонів Голова, від чого обличчя освітять криві посмішки.
- Голова, єслі службу божу закончів, бери тєпляк и газуй подивись шо там підарі.
- ... святий Нікалай ..
- Голова! Блядь, біжи подивись, потім попрічітаєш.
Цвіркуни і звук ложки стукає по залізній гуртку в унісон стукає, живому серцю.
Від Сепар знову долине "ту-ту-потух", тепер два рази.
- Шість хв, - скаже Кпйман голосом, наче він розгадав страшну загадку.
- А я думав шість мін.
- Нікого, - видихне Голова плюх в окоп поруч з нами.
Я подивлюся на його черевики і под'ебу:
- Тапки блядь не тиснуть, гггііі?
- Нє, не тиснуть, заєбісь, сорок чєтвертій і новенькі.
- Так дивись до дємбєля и пріодінешся.
- Ага, пріодінешся з вами ... покришити блядь в капусту, в него парку така піздата булу, а ви в ній дирок наробілі- розчароване відповість Голова і продовжить:
- ... Святий Нікалай угоднік ...
- Ну ізвіні блядь шо не подумали про парку.
- Акуратно нада, в голову, а ви сука як дикі хуярят ... Пресвятої архангєл Міхаіл ..
- Бля Головата, зав'язуй цю хуйню, втарахтелся, - крикне хто то ззаду.
- Іди нахуй, я богу молюся, - крикне у відповідь Голова
Гуп ... гуп ... гуп .. Осколки посічуть гілки ріденьких акацій нашої посадки.
- двацать вісім, двацать дев'ять, тріцать, - прошепотить Кайман.
- ... Ісус Христос, Пресвята богородіца ...
Гуп ... гуп ... гуп ...
- Тріцать три і все мимо, - констатує Кайман.
- Те того шо я молюся, - скаже Голова
- А я чого то думав що це траншею піхота викопала.
- Нє це того шо Голова молитися, траншея хуйня, - хохотня я.
Цвіркуни, ніч, рація і комарі.
Через годину ми засинаємо, а вночі прокинемося від звуку наших богів. Гаубична артилерія десь в кілометрах семи за спиною уебет з усіх стволів. Кнурці по діловому розрізаючи повітря над головами, голосно посипляться на сепарскіе позиції.
- Голова?
- Шо?
- Чого НЕ молишся?
- Хай тепер підарі моляться, я спати хочу.
Далі буде знову ніч, цвіркуни, комарі і рація.
Потім настане ранок.
Ми це ранок побачимо одні з перших, тому що сонце України встає на Донбасі.
Сергій Сергійович
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 1 від 8 січня 2025
Читати номер