Типу фейлетона

Діана Древецька

Милосердя не є обов’язковою прикрасою фізика або хіміка. Але воно обов’язкове для лікаря. Автор: Андре Моруа.

Хочу розказати тобі, Карле, як нещодавно прийшов один пацієнт на прийом до лікаря-кардіолога Б. Сподівався отримати таку необхідну його хворому серцю допомогу, а отримав, уяви, Карле, серцевий напад протягом тижня. І все чому? Та тому, що попросив, щоб медсестра кабінету, яка аж зовсім не обтяжена роботою, виконала свої безпосередні обов’язки — потурбувалась, щоб принесли аналізи Пацієнта в кабінет. Так як Пацієнту тяжко ходити, а особливо по сходах. Але лікарка-кардіолог Б., будучи незадоволеною скандалом із попереднім Пацієнтом, стала грудьми за свою медсестру. Замість того, щоб оглянути Пацієнта і зібрати скарги, лікарка Б. розпочала вичитувати Пацієнтові про свої особисті та медсестри посадові обов’язки, значно зменшуючи їх на свою користь. Звинувачувала Пацієнта мало не в усіх смертних гріхах, починаючи з часу його народження. Відомості про гріхи, вочевидь, збирала у торгашок на базарі. Благо, базар торгує щодня.

У тебе, Карле, певне, виникає риторичне питання: “Хіба входять у посадові обов’язки лікарки Б. виховувати, читати нотації, ображати молодих і літніх Пацієнтів?!” Відповім: при цьому Пацієнт повинен ще й мовчки ковтати брехню і образи. А якщо відкрив рота для захисту своєї гідності, то лікарка Б. одразу закриє його словами: “Ми це казали не для того, щоб ви відповідали нам”. Коли ж Пацієнт таки не мовчить, то, на думку лікарки Б., у нього поганий настрій. При цьому медсестра, як улесливий холуй, підхіхікує.

Хочу сказати тобі, Карле, що лікарка Б. говорить про себе винятково у множині: “Все, що є у нас в голові, ми не хочемо, ми не будемо”. Таки Ніколай-II! Але повернемося, Карле, до подій. У підсумку, лікарка Б. Пацієнта покарала. Не глянувши навіть на ті злощасні аналізи, ЕКГ та інші обстеження, зловтішаючись, що Пацієнтові стало добряче зле, заявила: “Ми не будемо і не хочемо надавати допомогу. Ідіть на всі чотири сторони”. Карл, ти чув про таке?! І не питай у неї про клятву Гіппократа, вона давно забула, що воно таке. А запитай, за що лікарка Б. отримує зарплатню з кишень платників податків? Чи не за те, що в присутності хворого жебрака може 15 хвилин домовлятися по телефону про дороговартісний відпочинок? І цим показує пацієнту, що його місце під плінтусом.

Чи не тисне корона, лікарко Б.? Чи не втомились її нести? Хочу сказати, Карле, що є багато добрих, чуйних, істинно лікарів, які заслуговують на любов і повагу. Ми всі їх знаємо. Але в цьому дописі не будемо згадувати їх імена. Щоб брудна слава лікарки Б. не кидала на них тінь. І наостанок. “Якщо хворому від розмови з лікарем не стало краще, то це не лікар”. (В. М. Бєхтєрєв). Хто ж тоді, “лікарка Б.”?

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.