Залізничники дякують за свято воїнам

За 38 років робочого стажу, працюючи на одному підприємстві, він пройшов шлях від учня столяра до майстра. За хороші показники в роботі його завжди відзначає керівництво організації. За доброту і людяність його поважають колеги по роботі.

Газета “RIA-Козятин” познайомилась ближче з відмінником виробництва.

Ярослав Володимирович народився у 1963 році в сім’ї робітників. Як у всіх дітей того періоду, мав безтурботні сім років дитинства дошкільного життя. Потім школа. Розповів, що, ким стати в майбутньому, навіть не мріяв. Любив хлопчачу компанію і історичну “Капітанку”, де й проводив свій позашкільний час. Збиралися там, проводили турніри. Грали вулиця на вулицю. Школа на школу. На тому клаптику дитячої території дитинство змінилось на юність. Так і не зоглядівся, як за футболом потрапив в доросле життя.

Прийшов у Козятинське НГЧ (так тоді називалася будівельна організація). Вивчився на столяра. З тієї пори і розпочалися трудові будні нашого героя. З 1981 по 1983 рік — служба в армії. Після служби - назад в НГЧ. Працюючи в столярному цеху будівельної організації, молодий спеціаліст навчався без відриву від виробництва в технікумі. Закінчивши його і маючи хороші природні здібності організатора, керівництво будівельної компанії довірило посаду майстра. Так і трудиться на цій посаді Ярослав Володимирович по сьогоднішній день.

Усі об’єкти, на яких побував майстер БМЕУ-2 і майстер своєї справи, навіть перерахувати важко. Найбільш пам’ятні — Козятинський вокзал, реконструкція Київського вокзалу, швидкісна лінія станції Березань, дитячий садочок на Залізничному і  поїздка в заморожений Алчевськ. Усіх об’єктів, які будували чи реконструювали його будівельники, до тисячі.

— Якою за чисельністьою штату є ваша бригада?

— Зараз 14 людей в бригаді. Головне не кількість штату, а фах і якість роботи працівників. Хороші спеціалісти працюють, є й молоді кадри, приживаються не всі. “Текучка” кадрів велика.

— Бути будівельником - ваша мрія?

— Так вийшло, спочатку хотів попрацювати до армії, а потім втягнувся і стало, ніби, мрія у житті.

Ярослав одружений. Дружина Тетяна працює на вокзалі станції Козятин. З нею виростили двох доньок. Має з дружиною двох онуків.

— А чим живе залізничник-будівельник у вільний від роботи час?

— У будні дні на городі, люблю я поратися біля землі. У вихідні дні можу порибалити чи піти в ліс по гриби.

— Що б ви хотіли побажати залізничникам?

— Здоров’я, гідних зарплат. Щоб вся українська нація пам’ятала за хлопців, що воюють на сході України. Саме вони своєю присутністю на передовій дарують нам наше мирне професійне свято.   

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.