«Хочу сім’ю». Троє братів з Дніпропетровщини знайшли справжню родину у Глухівцях

Анастасія Квітка

Ця зворушлива історія про трьох рідних братів, які на початку повномасштабної війни були змушені покинути рідну Дніпропетровщину й виїхати до Туреччини. Попри важкі життєві обставини, вони зберегли головне — віру в дім, любов і родину.
Один із хлопчиків на свій день народження загадав лише одне: «Хочу сім’ю»
У Глухівцях ця мрія нарешті стала реальністю.

Нещодавно всі троє братів були влаштовані до прийомної родини Наталії Яківни Голоснюк, яка вже має досвід виховання дітей — раніше в її родині зростали дві дівчинки, які вже досягли повноліття та розпочали власне життя. Про це повідомляють у Службі у справах дітей Глуховецької селищної ради

— У цій родині кожна дитина — особлива, кожен день — наповнений турботою, спільними справами та щирим сміхом. Тут хлопці отримали не лише дах над головою, а справжній дім, де тепло, затишно і безпечно.

Данило, 13 років — мріє стати воротарем. Обожнює футбол. У родині отримав свою першу футбольну форму, і тепер щовечора тренується на подвір’ї.
Нікіта, 12 років — активний, спортивний, сильний. Його улюблене заняття — біг. У новій школі бере участь у змаганнях, отримує грамоти, а щонеділі тренується разом з прийомною мамою і братами.
Матвій, 11 років — наймолодший. Любить футбол, бокс. Його вабить сила, швидкість і можливість захищати себе та своїх близьких. Тренується завзято, зосереджено і мріє одного дня вийти на справжній ринг. У родині його підтримують — для нього облаштували куточок для занять, де висить груша, на якій він відточує свої удари.

Прийомна мама, Наталія Яківна, створила для них справжній простір любові, де кожен хлопчик може відчувати себе почутою і важливою частиною родини.

— Коли я дізналися про цих трьох братів, рішення було миттєвим — я готова стати їхньою сім’єю.Вони пережили багато. Але з першого дня я побачила: вони хочуть вірити, хочуть довіряти. Кожен із них — зі своїм характером, мріями, страхами. Але разом — вони сильні. А ми просто даємо їм тепло. І отримуємо у відповідь найцінніше — любов— ділиться прийомна мама.

Начальник служби у справах дітей Ольга Баришпол супроводжувала цей процес:

— Коли дитина на день народження загадує не іграшку, не подорож, а сім’ю — це зворушує до сліз. Я вдячна кожному, хто долучився до цієї історії. У таких моментах ми розуміємо — наша робота має сенс. Кожна дитина заслуговує на родину. І ми щодня робимо кроки, щоб це ставалося реальністю

Якщо у вашому серці є місце для ще однієї дитячої мрії. Можливо, саме ви можете стати для когось тим, кого так довго чекали — мамою, татом, родиною. Не бійтеся зробити цей крок.

Звертайтесь до служби у справах, за адресою: