Задушених рідним татом Машу, Дашу і їх маму Юлю поховали у Сигналі

Вячеслав Гончарук

Трагедія у Польщі, яка сталася з українкою та її дітками з Сигналу, прогриміла на всю Україну. 30 листопада їх тіла доставили у рідне село до батьків Юлі. Першого грудня провести в останню дорогу маму і двох донечок прийшла майже вся сільська громада

На столику, на подвір’ї батьківської хати стоять портрети 28-річної Юлії, п’ятирічної Маши та маленької Даші, якій було всього один рік і сім місяців. Праворуч — три труни, біля яких схилили голови рідні та близькі родини люди. Ліворуч — цілий стіл дитячих іграшок.

Відео дня

Ніхто навіть уявити не міг, що в родині, якій по доброму заздрять, може статися така трагедія. Нагадаємо, 18 листопада у населеному пункті Пущиково, що у передмісті Познані, знайшли вбитими жінку і двох її донечок. У вбивстві дружини та дітей зізнався чоловік. У живих він залишив лише 11-річного хлопчика, свого пасинка.

— Дружина мого напарника Людмила (мама Юлії) десь за тиждень до трагедії була у дочки з зятем та онуків в гостях. Чогось такого, щоб її насторожило вона не помітила, — розповідає напарник по роботі Юлиного батька Володимир, — Це вже потім, коли вона поїхала після того, як сталося нещастя, сусіди ніби їй говорили, що між Юлею і її чоловіком була сварка. Тільки я це чув не від Юлиного батька, а у нас на роботі. Кажуть, що чоловік Юлі, вже коли вона була задушена, телефонував її батькам і спочатку сказав, що Даша сильно захворіла і у неї температура 40. Потім телефонував, що вона померла. Почувши таке, мама Юлі знову зібралася у Польщу.

Чоловік Юлі чотири чи п’ять днів жив в одному будинку з мертвими дружиною і дітьми.

Потім здався в якійсь охоронній фірмі, ті викликали поліцію, а вже вони виявили тіла.

Що сталося між подружжям я не знаю, — каже Володимир, — Дані (старшому сину Юлі) вітчим ніби сказав, що мама і сестри в кімнаті на карантині і заходити до них не можна. Після того як вбивцю забрали в поліцію Данею опікувався психолог. А коли приїхала Люда, вона стала робити документи на перевіз тіл через кордон. А він, як виявилося, дуже дорого коштує. Тільки перебування трьох тіл в морзі обходилось 600 злотих на добу, а з різними процедурами тягнуло десь близько тисячі злотих.

Ольга Корженівська розповіла, щоб Юлю перевезти додому, гроші збирали волонтери в Україні і волонтери в Польщі. Причини трагедії волонтерка Ольга не знає. Версія, яку озвучив чоловік Юлі, що у нього з’явилися великі борги, має право на життя, а можливо версію з боргом він придумав собі, як відмазку.

Близько 13 години стала формуватися траурна колона. В її голові двоє хлопчиків, які стелили дорогу прикрасами із різнокольорової фольги. Далі — портрети Юлі, Маші і Даші. За ними — короваї, корзини квітів, дитячі іграшки, дві маленьких ялинки, вбрані в кольорові стрічки.

Від подруг Юлі стало відомо, що Дашу Юля народила в Польщі і планувала приїхати до мами з татом, щоб похрестити дочку... Не судилося.

На кладовищі ми запитали у бабусі Люди, як почувається Даня.

— З ним працювала психолог в Польщі. Будемо звертатися до такого спеціаліста і у нас. Він із своїм станом справляється та спеціалісту будемо показувати постійно, доки його психологічний стан прийде у норму, розповіла Людмила.

Священник Микола Волохатий провів заупокійну молитву і з покійними стали прощатися. Біля труни Юлі виросла гора квітів, а біля Маши і Даші — гори дитячих іграшок.

Попрощавшись, Юлю, Машу, Дашу похоронили. Але у всіх залишилося питання: навіщо нелюд позбавив їх життя?