Ярослава Бігун почала писати вірші

Поетеса-початківець Ярослава Бігун почала писати цього літа вірші. Талант  шестикласниці школи-ліцею спостерігався й раніше. Та, як каже вона сама, раніше не було натхнення. А цього літа, складаючи нотатки про початок навчального року, у неї вийшло щось подібне до поезії. Трохи підравила написане по римі і вийшов вірш, який вона так і назвала “Перше вересня”.

В таланавитої школярки є багато тем, які вона хоче розкрити в своїх віршах. І як патріотка своєї держави, тема №1 у неї — припинення війни. Адже серед загиблих воїнів, що воювали на сході України, є й герой, який вчився в її школі. Це Віктор Ковальчук...

Хоча у Ярослави улюблений предмет це трудове навчання, вона дуже любить природу і тварин. Тож хоче написати вірш про свого домашнього улюбленця котика.

Ще наша героїня любить подорожувати. Нещодавно їздила до рідних у столицю України. Дуже сподобалась екскурсія в зоопарк.

— З одного боку подивитися зблизька на звірів інтересно, — каже вона. — А коли задумуєшся, що звірі знаходяться в неволі, хочеться їх відпустити.

На питання, яка у дівчини мрія, вона, не вагаючись, відповіла: “Я хочу щоб в моїх подруг Даши Повар та Влади Чащиної в житті було все чудово. Даша пише вірші вже 2 роки…”

На питання, звідки у неї талант писати вірші. Вона відповіла що це від батька Сергія. Він раніше також писав вірші...

Перше вересня

Перше вересня — це школа,

Перше вересня — це клас,

Перше вересня назавжди,

Вчителі всі люблять нас.

Хоч ми і не слухались,

Бігали, стрибали,

Уроки в школі проводить не давали —

Директрису нам нову дали.

Молоду, струнку брюнетку,

Спокійну, мудру й щедру.

Ще в нас дуже класний керівник

Він усім допомогати звик.

Завжди усміхнена й розумна.

До кожного знайде підхід.

Про війну

На Донбасі війна почалась.

Всі боялись, ховались.

Надіялись, що їх захистять.

В голові було лиш одне:

Мир, злагода й зелена травичка.

Діти з Богом говорять кожного вечора.

В надії, що все закінчиться.

А вони все руйнують, хвилюють.

Вбивають всі сни, руйнують всім мрії.

Руйнують дитинство дітей.

Ну як тут кожної ночі не плакать,

В думці, що ось-ось

Закінчиться наше життя...                                             

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.