Магічний ліхтар використовували у Козятині понад століття тому
-
Чи знали ви, що колись козятинці масово ходили на читання з магічним ліхтарем?
-
Такі заходи влаштовували щонеділі та на великі свята.
-
Що це таке і чому було настільки популярним серед залізничників та їх родин?
Про те, що були поштові вагони, в яких перевозили та обробляли під час шляху пошту, всім давно відомо. Були колись на залізниці і спеціальні вагони-холодильники, які використовували для перевезення продуктів, що швидко псувалися і потребували сталої температури зберігання. А ось про те, що колись були ще й вагони-бібліотеки, знають можливо не всі.
Вигони-бібліотеки з’явилися наприкінці ХІХ-початку — початку ХХ століття. На Південно-Західній залізниці використовували два таких вагони — один для північних ділянок, другий — для південних. Вагони-бібліотеки привозили книжки для залізничників та їх сімей на менші станції.
Натомість на більших станціях на рубежі ХІХ-ХХ століть створювали стаціонарні книгозбірні. Одна з таких була у Козятині. Тож у нашому місті вже в 1900-их роках залізничники мали свою бібліотеку. Однак якщо сучасні книгозбірні безкоштовні, то ця бібліотека колись була платною, позаяк на початку ХХ століття бібліотеки залізниці виживали саме за рахунок абонентської плати.
«Читання ці залюбки відвідують службовці та робітники залізниці, а особливо їх сім’ї. На читаннях читають художню прозу, короткі розповіді з історії, природознавство та популярні нариси з медицини», — йдеться у «Короткому нарисі сучасного стану та діяльності Південно-Західної залізниці» за 1905 рік.
Магічний, чи як його ще називали чарівний ліхтар — технічний засіб, який набув масового використання на рубежі ХІХ — початку ХХ століття. Це старовинний аналог сучасного проектора — чарівний ліхтар використовували для того, щоб проектувати зображення. Ілюстрації наносили на спеціальні скляні пластини. Їх розміщували всередині апарату, де була оптична система. Зображення виводилося завдяки джерелу світла всередині апарату. Спочатку для цього використовували свічку чи лампадку, а згодом — електричну лампочку. Можливо, у Козятині використовували чарівний ліхтар саме з електричною лампочкою, адже відомо, що залізнична станція була електрифікована ще у ХІХ столітті.
На початку минулого століття магічний ліхтар був настільки популярним, що у Кропивницькому випускали навіть журнал про нього, а згодом вийшла друком ще й повноцінна книга.
►Журнал про магічний ліхтар, який виходив у Кропивницькому. Джерело фото тут
Чому читання з «чарівним ліхтарем» були настільки популярними — здогадатися не важко. У 1900 році в Козятині проживало три з половиною тисячі осіб. А навчальних закладів у самому місті було на той час лише два — училище, яке готувало кадри для роботи на залізниці та однокласна народна міністерська школа (сучасний ліцей №2), яка давала початкову освіту протягом трьох років.
У народній міністерській школі було лише два класи. Станом на 1899-1900 навчальний рік її відвідувало 92 учні. Зрозуміло, що охопити потреби всього населення в навчанні вона не могла, адже дітей у Козятині було значно більше. Нагадаємо, що населення тоді було три з половиною тисячі осіб. Якщо рахувати, що в кожній сім’ї мама і тато мали одну дитину, то щонайменше третина від населення — а це 500 осіб — були дітьми. Хоча насправді юних козятинців було ще більше, адже на той час сім’ї були переважно багатодітними.
Ось чому читання з «чарівним ліхтарем» відвідувало так багато сімей залізничників — для багатьох людей це була можливість отримати доступ до освіти. Тим більше, що в ту пору читати і писати вміли далеко не всі.
Читайте також:
Куди сходити, що поїсти і де скупитися у Козятині 113 років тому
Без неї колись не їздили паровози: вугільна естакада у Козятині
