Він повернувся з позицій і пішов знов, казав брату: «Орки лізуть та не пройдуть»

• Сергій Добровольський народився у Верболозах. Там пройшло його безтурботне дитинство. В перший клас пішов до Вернигородоцької школи. З дитячих років бігав на ферму щоб мамі допомогти. В дорослому житті став будівельником. Коли вдерся ворог — будував фортифікаційні споруди. Згодом його призвали. Радів, що через їх позицію ворог не просунеться. Довгий час Сергій вважався зниклим безвісті. 24 серпня він повернувся додому на щиті.

Зустріли Сергія у рідних Верболозах живим коридором, постеливши йому дорогу квітами, зеленню та гілочками з плодами горобини. Через гучномовець дорогами всього траурного маршруту доносилась біографія загиблого воїна. Біля будинку Героя було багатолюдно. Зібралися друзі воїна, рідні, родичі, сусіди, керівництво СТОВ Вернигородоцьке та Глуховецької громади. 

З розповіді брата Сергія Олександра стало відомо, що після мобілізації і навчання Сергій стримував ворога на Донецькому напрямку на позиції 20 днів. Вийшов з позицій по ротації. В телефонній розмові з Олександром Сергій радів, що їхню позицію ворог не може взяти. Не відпочивши, як слід він знов заступив на захист рубежів України першої лінії. Назад не повернувся. З 17 травня 2025 року Сергій став вважатися безвісти зниклим.

Священники Православної церкви України в хаті славного сина України звершили Божественні піснеспіви. По завершенні панахиди траурна колона рушила до місцевого храму. Чин похорон за загиблим воїном провели настоятель храму Архангела Михаїла отець Роман та настоятель Свято-Покровського храму села Сестринівки отець Іван.

На подвір'ї храму пройшов мітинг шани і пам'яті Героя. Відкрила його ведуча Наталія Жук.

 — І знову смуток і знову жаль. В очах родини і присутніх невимовна печаль. Сьогодні страшна звістка зібрала жителів нашої громади в селі Верболози. На щиті повернувся до рідної домівки після довгих півтора року невідомості військовий Добровольський Сергій Володимирович. Згорьована мати назавжди втратила надію ще хоч раз побачити усмішку сина та почути його голос. Страшна війна забрала у неї цю можливість, —  сказала ведуча та перейшла до біографії Героя. 

Добровольський Сергій Володимирович народився 2 жовтня 1980 року в селі Верболози. Він був середнім з трьох братів родини. У 1986 році пішов до першого класу Вернигородоцької середньої школи, де закінчив 9 класів. На цьому завершилось його бешкетне, безтурботне дитинство. Бачачи, як важко працюють у господарстві батьки, він відчайдушно допомагав їм у цьому. Згодом, щоб підтримувати рідненьку матусю фінансово, подався до Києва шукати своє місце в цьому непростому світі. Ще до початку повномасштабного російського вторгнення з бригадою будував фортифікаційні споруди. У грудні 2024 року Сергія призвали до лав Збройних Сил України. 17 травня 2025 року його було офіційно визнано зниклим безвісті. Півтора роки брати Іван і Олександр та матуся не лишали спроб розшукати Сергія. Надія згасла, коли повідомили, 17 травня 2025 року є датою загибелі солдата Сергія Володимировича Добровольського, помічника стрільця-гранатометника військової частини А—4773, — сказала ведуча і запросила до слова селищного голову Олександра Амонса.

Селищний голова цього разу говорив довго. У своєму виступі він запевнив, що окуповані території ми повернемо. Не повернемо тільки наших хлопців, які загинули за Україну і за наше майбутнє. У нас завдання лише одне, як можна і чим можна допомагати нашим хлопцям на фронті. На завершення свого виступу селищний голова висловив співчуття родині та закликав пом'янути Сергія Добровольського і всіх українців, які загинули від рук російських виродків, хвилиною мовчання, стоячи на колінах. 

Отець Роман говорив, що Сергій не боявся творити подвиги, тож за його жертовність треба подякувати йому по-першому,  другому і по-третьому разу. 

Представниця від громади нагадала дитячі роки Сергія. Яким він був трудолюбивим, та як він маленьким бігав до мами на ферму, щоб їй допомагати. 

— Сергій був самою доброю людиною і нам він залишив світлу пам'ять про себе, — сказала про свого земляка представниця від громади Верболіз.

На подвір'ї храму з Сергієм Добровольським попрощалися востаннє. Військові, стоячи на колінах, мамі Героя передали державний прапор. Поховали  верболізці Сергія під Гімн України від духового оркестру 26 артилерійської бригади та військовий салют від салютної групи.

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.