Як живе Українська Православна Церква в Козятині

Серпень завершив літо і відкрив золоті обрії осені. Обдарував людей щедрими врожаями і славними святами. Таким благодатним видався цей серпень для прихожан Храму Ікони Божої Матері «Почаївська», та й більшості православних родин нашого міста.

Другого серпня відчинив двері Храму святий пророк Ілля, який жив у ІХ столітті до народження Іісуса Христа. Ім’я Ілля означає «міць Господня». З малих літ він присвятив себе Богові. Поселився в пустелі, жив у молитві і суворому пості. У ті часи царем Ізраїлю був Ахав, який як і цариця Єзавель поклонялися ідолам. Серед тих ізраїльських сміливців, які виступили проти, був Ілля. Він ревно молився, закликав людей покаятися і повірити в Єдиного Бога. Бачачи духовну загибель свого народу, Ілля пророкував нещастя для народу; якщо той не схаменеться. Коли цар не послухався слів пророка, настала трирічна засуха, що спричинила голод. І лише за молитвами святого пророка Іллі на спраглу землю знову впав дощ.

Так само спрагло чекала дощу і наша земля. І священним у Храмі, і всі прихожани молились Господу про дощ, просили милості рідному краю… І диво - земля напилась. Дощем омив луги і левади, поля, городи, міста і села, рятівний дощ, слава Богу.

А вже за декілька днів у Храмі лунала Похвальна молитва Пресвятій Богородиці. Якось урочисто і надзвичайно піднесено співав церковний хор під керівництвом протоієрея о. Миколая (Волохатого), а коли він заспівав сам грецькою мовою, відчуття спокою і душевної радості опанували душі прихожан.

Престольне свято дарувало щедроти кожному із присутніх. Храм був у святковому убранстві. Потопав у живих квітах. Священики з різних куточків нашого краю, а також з Одеської Єпархії були гостями цього свята. Служили службу.

Настоятель Храму – митрофорний протоієрей о. Анатолій (Волохатий) відчував велику радість за прихожан, що дійсно блаженствували ці хвилини у Храмі, дякували Богородиці за її милості і молитви перед Сином своїм.

Потім був Хресний Хід, подяка всім гостям і прихожанам, що трудилися цілий рік у Храмі. Слідкували за порядком на території у церкві. Збирали пожертвування, знарядили не одну поставку воїнам АТО та постраждалим на Донбас та Луганськ. Опікувались дітьми-сиротами та важкохворими. Котрі любили і люблять свій Храм, які щиросердно моляться Богу і живуть з Богом в серці.

За рік у Храмі відбувалось чимало значимих подій, свят. Зустрічали і приймали чудотворні ікони

Кожну неділю прихожани слухають проповіді священиків о. Анатолія, о. Миколая, богослова Андрія Горниша, зі слів яких люди пізнають велику правду Сили і Любові Божої.

Престольне свято. Це, звісно, неймовірна радість. І не можливо цю радість не розділити з ближніми. Господарі були щедрими і всіх присутніх на святі пригощали обідом.

Люди, як одна велика родина заполонила церковне подвір’я. Прихожани спілкувалися між собою, дякували Богові за щедрість і милість, і кожен поніс додому часточку великої Божої благодаті, відчуття свята і любові, яке покликало за собою свято Преображення Господнього, яке в народі ще називають Маковеєм. Люди йшли до Храму, тримаючи у руках розкішні букети квітів. Храм наповнювався запахами духмяних трав, квітів. У повітрі відчувається запах м’яти, чорнобривців, полину, чебрецю. У букетах перепліталися польові трави, квіти, невеличкі голівки маку – символу свята.

Це свято прийшло з Візантії, де було встановлене приблизно у ІХ столітті й полягало в перенесенні з імператорського палацу до Храму Софії частини Хреста Господнього. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою відвертання хвороб і очищення міста від злих духів.

Цього дня святкується також день Семи Святих мучеників Маккавеїв: Авіама, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маріала, та їхньої матері Соломії, а також їхнього вчителя Єлезара. У 166 р. до н. е. саме ці святі очолили повстання за віру в Єдиного Бога й були жорстоко покарані.

Це свято дуже шановане в Україні. В церквах освячують воду, квіти й мак. У кожному букетику мають бути достиглі головки маку. Цей букет називається Маковейчиком. У ньому також зливаються різнобарв’я всіляких трав, - так званого зілля. Свято Маковея називають Медовим Спасом. До цього часу вулики на пасіках наповнюються медом і пасічники починали медозбір. Після освячення першого меду на Маковея можна було розговлятися.

Після першого Спаса розпочався Успінський піст, який триває два тижні. І знову за собою свято Маковея покликало нове свято серпня, свято Преображення Господнього, свято яблучного Спаса.

Другий Спас, який святкується 19 серпня. І знову цього дня сила-силенна людей прийшла до Храму. У своїх святкових кошиках люди несли яблука, груші, сливи, виноград, колосся жита і пшениці. Ці неймовірні духмяні аромати відчувались розкішно поруч. Люди несли до церкви на освячення плоди від урожаю цього року. Плоди своєї праці. Освяченими плодами пригощали одне одного. Вітали. Раділи. Дихали святом. У цей день яблука стали головними і найдорожчими гостинцями у православних. Вважалося, чим більше роздаси яблук, тим прихильнішою буде до тебе доля і Бог. І знову церковне подвір’я оповилося живим людським ланцюжком з чарівними плодоносними кошиками.

І щоразу в Храмі лунає молитва о здравії всіх православних християн за нашу Україну, за воїнів-захисників Вітчизни, за мир.

Великим відчуттям сповнюється душа, коли спостерігаєш, як маленькі дітки вишиковуються перед Причастям

З якою благодаттю приймають святі дари. Як трепетно підносять до святинь своїх немовлят молоді матусі і як схвильовано і осмислено приступають до Причастя люди похилого віку, які пережили у житті всякого.

Не закінчився ще цей дарований Богом серпень. У останні його дні – 28 серпня святкували велике свято Успіння Богородиці. Дуже велике свято День відходу Матері Божої на небо, до свого Сина Іісуса Христа. Це останнє двунадесяте свято року. Божа Мати не вмерла. Вона перейшла від життя земного до життя вічного. Вона стала посередником між людиною і Богом. Вона постійно молиться за нас перед Сином своїм і допомагає нам. Її допомога, якої ми так потребуємо і яка нам необхідна. У своїх тривогах, болях і муках ми звертаємося до неї – заступниці нашої святої Богородиці і сподіваємося на її допомогу під її чесним омофором. Зцілення благаємо та благодаті, здоров’я душі та тіла для всіх слабких та страждаючих.

У цей день до Ікони Божої Матері прихожани кладуть живі квіти. І білий вінок прикрашає Ікону Успіння Богородиці – Вінок Любові, Слави, Вдячності, Надії. Християнська сила православія дихає великою вірою.

У цей день уже стало доброю традицією благословляти дітей на навчання. Від малечі до студентів вузів, школярів прийшли до Храму багато дітей, які прийняли Таінства сповіді та причастя. У кінці служби митрофорний протоієрей о. Анатолій (Волохатий) звершав молебень за успішне навчання дітей. Окропив всіх святою водою і благословив, вручаючи кожному маленьку закладку із зображенням Храму Ікони Почаївської з молитвами Божої Матері, з молитвами перед навчанням та після, а ще з номерами телефону настоятеля, щоб діти могли поспілкуватися із священиком, коли у них у цьому є потреба і маленька душа прагне розуміння, коли не завжди хоче повідати свої переживання нікому.

Так живе Українська Православна Церква. Зі своїми турботами, святами, втратами, але завжди з молитвами і проханнями до Бога про добро, злагоду, мир в Україні, за всіх православних християн, які завжди підносить до Бога настоятель Храму, добрий вчитель, порадник, історик і невтомний молитвеник митрофорний протоієрей о. Анатолій (Волохатий). Так закінчився благодатний серпень, почався новий навчальний рік.

Усіх вітаємо. І хай благословить Бог всіх учнів і вчителів нашої України. Хай вогонь до знань буде благодатним!

Автор: Тетяна ВОГНИК

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.