«В дощ, сніг, не важливо — треба йти». Лариса Гринчук про роботу соціального працівника

Лариса Гринчук — соціальний робітник із чималим стажем. До того, як потрапити до соціальної сфери, жінка трудилася на птахокомбінаті.

— Я 11 років там проробила, — розповідає козятинчанка. — Потім розрахувалася. Рівно рік була вдома, шукала роботу. Тут знайомі кажуть, що розрахувалася жіночка з терцентру. Питають: «Чи ти не хочеш піти?» Кажу: «Піду куди-небудь, бо ж роботу треба робити!» Це я як влаштувалася, то вже 27 років працюю. Є вдячність від людей, п’ять похвальних грамот.

Лариса Гринчук надає соціальну допомогу вдома людям, які цього потребують. Для своїх підопічних вона — незамінна помічниця. А їх у жінки аж 15. Вона обслуговує Козятин. Її дільниця — східна частина міста, чи, як кажуть в народі, «та сторона». Підопічні живуть у різних мікрорайонах — хто на «посьолку», хто біля швейної фабрики, а хто біля відділення дороги (ДН-2). І до кожного треба навідатися.

— І лежачі у мене є. Така робота — треба продукти принести, прибирання зробити. Всім треба води нанести, бо хати приватні, не квартири, — каже наша співрозмовниця. — Бо в квартирах, може, й трошки легше було б.

Щодня Лариса Гринчук навідується до 6–7 людей. Щоб охопити всіх підопічних, складають спеціальний графік.

— У нас на кожен день розписані люди, — продовжує жінка. — Як їх у мене 15, то треба розбити їх так: наприклад, у вівторок трохи менше, а в середу — трохи більше. Сім душ за цілий день. Можу працювати до 16, можу до 17, або до 15 години. Коли як впораюся.

Аби до всіх встигнути, Лариса сідає на велосипед і їде від одного підопічного до іншого. Бо на своїх двох від хати до хати не находишся, адже живуть вони не на сусідніх вулицях.

— Я доставляю продукти, — розповідає Лариса. — Якщо бабуся лежача, то можна приготувати їй їсти, нагодувати, поміняти постіль. Я воду приношу з криниці. Буває, з іншої вулиці несу воду. Прибирання в наші обов’язки входить. Комунальні платежі, доставка ліків. Дивляться ще за станом здоров’я людини. Якщо людина ходить по хаті чи на вулицю виходить, то може трохи менше послуг бути, а коли людина лежить, то самі знаєте, буває й таке, що навіть треба памперса поміняти.

За словами Лариси Гринчук, найбільша проблема виникає з проплатою комунальних платежів. Для цього доводиться їхати аж у центр міста, адже на «тій стороні» немає ані банківських відділень, ані відділення Укрпошти.

— Заходиш на пошту — там треба вистояти дуже довго, — продовжує жінка. — Це стараєшся збирати книжечки у всіх людей, щоб якщо стоїш цих дві чи три години, то всім проплатити. Якби десь якусь касу нам відкрили. Бо забирається дуже багато часу, але так мусиш працювати.

Нині на час пандемії, аби убезпечити і себе, і своїх підопічних, Лариса йде до них лише у масці. За словами жінки, терцентр видав засоби індивідуального захисту і для працівників, і для людей, яких обслуговують. Тож Лариса і сама маску вдягає, і своїм підопічним радить вдягати маску, якщо хтось до хати заходить.

— Так приходиш як додому вже до них, ідеш, питаєш, кому що треба. В дощ, сніг, не важливо — треба йти, — підсумувала жінка.

Як отримати соціальну послугу догляду вдома?

Міський терцентр обслуговує вдома 550 осіб по всій Козятинській територіальній громаді. Наразі тут працює 39 соціальних робітників, які цим займаються. Із них 12 — це ті, які працювали в районному терцентрі й обслуговували села, що увійшли до Козятинської територіальної громади після децентралізації.

Для того, щоб отримати послугу соціального обслуговування вдома, необхідно звернутися до Управління соціальної політики Козятинської міської ради чи безпосередньо до територіального центру і подати заяву. Із собою необхідно мати оригінал чи копію паспорта, ідентифікаційного коду та, якщо є, пенсійне посвідчення.

У формі заяви зазначений повний перелік усіх соціальних послуг, які можна отримати. До прикладу, послуги перукаря, дрібний ремонт одягу, масаж, соціальна адаптація. При заповненні цієї форми треба відмітити, які саме послуги ви хочете отримати.

Після того, як заява подана, Управління соціальної політики проводить обстеження, визначає потреби людини і виносить рішення.

— Буває так, що однією людиною займається декілька соціальних працівників, — розповідає Ольга Дацюк, директор Міського територіального центру соціального обслуговування. — Хтось допомагає по домашньому господарству, перукар приходить постригти, швея робить дрібний ремонт одягу, медсестра навідується. Тому ми можемо надавати комплексно декілька послуг.

Також терцентр надає послуги зі стаціонарного догляду. Підопічні, які перебувають у стінах закладу, отримують кількаразове харчування та необхідний догляд.

— Ми проводимо внутрішню оцінку якості надання послуг і будемо вдячні, якщо люди будуть нам віддзвонюватися, звертатися чи передавати інформацію. Можливо є зауваження чи гарні досягнення. Нам буде простіше, якщо ми будемо знати, що нам і де в організаційному плані треба змінити, щоб якість послуг була вищою, — підсумувала Ольга Дацюк.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.