Тут жили люди ще в доісторичну добу: як виникло село Козятин

Село Козятин у давнину називали так само, як річку, що протікає через поселення

• Ми чимало знаємо про історію Козятина, та про минуле однойменного села, розташованого впритул до міста, нам відомо небагато.
• У його землі досі зберігаються залишки предметів давньої культури.
• Та й Козятином воно називалося не завжди. Розповідаємо цікаві факти про історію села Козятин

Місту Козятин у липні цього року виповнилося 149. А в серпні, на Медовий спас День села відзначило село Козятин, проте скільки саме йому виповнилося років — сказати ми не можемо, тому що точна дата заснування невідома. Вікіпедія вказує 1672 рік. Але перші поселення з’явилися тут більш ніж на тисячу років раніше.

«На полях біля струмків зустрічаються сліди давніх садиб і декілька високих курганів», — йдеться у «Географічному словнику Польського Королівства». Це великий довідник із 15 томів, виданий у 19 столітті. Там описані населені пункти Центрально-Східної Європи, серед яких і наш Козятин.

Те, що поблизу села є залишки доісторичних поселень, свідчать також напрацювання Ольги Мельникової, із якими краєзнавиця поділилася чотири роки тому на краєзнавчих читаннях, які організували у міській бібліотеці. За її словами, біля села Козятин виявили предмети, що належать до вжитку білогрудівської культури — племені давніх слов’ян, що жили в 11-9 столітті до нашої ери на території України між річками Дністер та Дніпро. Цю культуру відкрили у 1918 році під час розкопок неподалік від Умані, в Білогрудівському лісі. Звідси й назва. Вчені припускають, що представники білогрудівської культури жили у напівземлянках, обробляли землю, розводили тварин та птицю.

Коли село стало Козятином

Що сталося потім — невідомо. Цілих двадцять чотири століття про село Козятин не було жодної згадки. Так само не було села на старовинних картах, на відміну від Махнівки, яка позначена навіть на мапі Гійома де Боплана.

Перша письмова згадка про село Козятин датується аж 1649 роком. Щоправда, тоді воно називалося Гуйва. Поселення взяло назву від річки, що протікає через нього донині. Саме така офіційна назва нашої Водокачки.

У «Географічному словнику Королівства Польського» написано, що село Гуйва було спустошено після національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького і заселено повторно, але вже під сучасною назвою — Козятин.

Продали за 450 тисяч злотих

До 1649 року землі села Козятин належали до Білопільського ключа. Ним володів київський воєвода Януш Тишкевич. Він належав до заможного роду. Януш Тишкевич був відомим політичним діячем, певний час він займався дипломатичною діяльністю — був комісаром Речі Посполитої для укладення домовленостей. У сусідньому Бердичеві заснував відомий Монастир босих кармелітів. Подарував святині чудотворну ікону Матері Божої. Крім того, Януш був меценатом, він жертвував свої кошти на підтримку храмів. Серед них — монастир бернардинів у нашій Махнівці.



Януш Тишкевич не мав сина, тому після його смерті землі села Козятин перейшли до його родича Марцина Тишкевича. Пізніше разом із Білопіллям селом Козятин став володіти Миколай, згодом — його син Емануель-Владислав. Так поселення переходило до нащадків роду Тишкевичів аж до 1825 року, поки землі села Козятин не продали Йосипу Рожнятовському. Заплатив він за них 450 тисяч злотих. 

Минуло трохи більше тридцяти років і Йосип також вирішив продати поселення — 1 червня (за старим стилем) 1856 року його викупив Мар’ян Васютинський, останній землевласник села Козятин. Його прізвище вам, певно, зайоме, адже Мар’ян Васютинський віддав частину своїх земель під будівництво залізниці, завдяки чому за три кілометри від села з’явилося місто Козятин.

Клуб замість церкви

Якщо Махнівка, Самгородок і Білопілля на той час були великими та розвиненими селами, то село Козятин було доволі невеликим. Селяни, що мешкали тут, займалися здебільшого землеробством. У селі був млин, за межами, по дорозі на Непедівку був будиночок лісника. А в центрі села — дерев’яна Лукинська церква. Її збудували у 1853 році. До слова, це була вже друга святиня села Козятин — раніше на місці Лукинської церкви був інший храм, проте який саме — невідомо.

Правив у Лукинській церкві протоієрей Павло Завадинський. Він також був настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці, що у Вернигородку. До наших днів церква не збереглася — як і більшість святинь на території колишнього Козятинського району, її зруйнували більшовики. Сьогодні на місці храму Будинок культури.

Одна з перших шкіл

Була у селі Козятин не лише своя церква, а й школа, втім якщо будівля храму до сьогодні не збереглася, то навчальний заклад можна побачити і сьогодні. Це дев’ята школа. Колись це було земське однокласне народне початкове училище. Його відкрили 15 листопада (за старим стилем) 1913 року. Як свідчить Пам’ятна книжка Київського навчального округу, першим директором школи був Велислав Солган. У закладі працювало три вчителі та законовчитель. Поблизу будівлі розбили садок та город.

Хоча на сайті самого навчального закладу пишуть, що школа у селі Козятин існувала ще з 1884 року. Для учнів не було окремо виділеної будівлі, тому школа розташовувалася в орендованому приміщенні. При школі діяв хор, а навчалися там не лише діти, а й дорослі — для цього у 1900 році відкрили спеціальний клас. Через 13 років, коли побудували двоповерхове приміщення, школа переїхала туди і розташовується там донині.

Навчалися у дев’ятій школі спочатку протягом чотирьох років. Лише у 1927 році у школі запровадили семирічне навчання. Після 1940-их років це була школа-десятирічка, яка давала повну середню освіту. Нині тут вчаться діти лише з 1 по 9 клас — з минулого навчального року у закладі закрили старші класи.

Читайте також:

Віряни будували його власноруч сім років: історія нашого костелу

Козятинському відділку поліції виповнилося сто років

Наша історія: як розкуркулювали місцевого поміщика

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.