Наша історія: як розкуркулювали місцевого поміщика
- Мар’ян Васютинський володів землями нашого міста до революції.
- Він віддав частину своїх земель під забудову залізниці і клопотав про те, аби Козятину дали статус містечка.
- Проте поміщика розкуркулили і забрали його ферму.
- Як це відбувалося, де розташовувалася ферма і що нам відомо про Васютинського — читайте у нашому матеріалі
Коли в Україну прийшла радянська влада, у 1926 році провели перший всесоюзний перепис населення. Згідно із його даними, до Козятинської сільської ради входив колектив «Пролетарій». У минулому — це присілок Мар’яна Васютинського, де розташовувалася його ферма.
Згідно з підсумками всесоюзного перепису, колектив «Пролетарій» налічував 9 господарств, два з який були сільськими. Там проживало 35 осіб, 17 з яких чоловіки. Семеро поляків і 28 українців.
Як присілок став колективом
Ферму Мар’яна Васютинського перетворили на колектив «Пролетарій» після Жовтневої революції. Сталося це під впливом Ленінського декрету про «землю — селянам, фабрики — робітникам».
У книзі Зої Вільчинської «Наша історія» є спогади очевидця тих подій. Як йдеться в історичному джерелі, 26 жовтня 1917 року (за старим стилем), або 7 листопада (за новим стилем) волосному старшині Козятинської волості запропонували провести схід усіх сіл.
З кожного села на ці збори приїхало один-два представники. Одне з питань порядку денного — подальша доля ферми Мар’яна Васютинського. Він мав чотири маєтки. Два програв у карти, два залишилося. Один з них був у селі Козятині, інший — у Вовчинцях. Вирішили обрати комісію для обліку майна поміщика і заборонити ним користуватися.
«Вибрали в комісію п’ять осіб. Комісія взяла увесь інвентар, худобу і все необхідне майно на облік і взяла підписку, що без відома комісії нічого не чіпали. Під час опису майна поміщик Васютинський втік, комісія поводилася скромно, але, видаючи підписку, фронтовик Морцин сказав: «Если что-нибудь тронете, душа долой и кишки на бок». Нам було смішно, але сім’я поміщика тіпнулася.
27 жовтня 1917 року почалися збори. Треба було вирішувати, що робити з майном. Виступили Бережнюк, Швець і Жук за те, щоб зберегти господарство, призначити людей доглядати за худобою і сторожів. Дохід, який буде, ділити між селянами і в першу чергу забезпечувати сім’ї загиблих на фронті (мається на увазі у період Першої світової війни — авт.). Цю пропозицію не підтримали і вирішили роздати сім’ям загиблих, малозабезпеченим фронтовикам і злиденним. Цей поділ тривав три дні і закінчився 30 жовтня», — йдеться у спогадах.
Тобто, Мар’яна Васютинського і його сім’ю просто розкуркулили. Як зазначає Зоя Вільчинська, у радянські часи ферму поміщика перетворили на колектив «Пролетарій».
Хто такий Васютинський
Мар’ян Васютинський був власником земель у селі Козятині. Як йдеться у книзі «Сказання про населені пункти Київської губернії» за 1864 рік, «років тридцять тому Козятин належав Іосифу Рожнятовському, а нині Мар’яну Васютинському».
У «Географічному словнику Королівства Польського» написано, що за актами Махнівського повіту землі Козятина придбав у 1828 році Тадеуш Рожнятовський. Заплатив він 450 тисяч злотих. А його син, Іосиф Рожнятовський, про якого ми щойно згадували, продав те все Мар’янові Васютинському.
Коли будували Києво-Балтську залізницю, Васютинський віддав залізниці 40 десятин поміщицької землі для прокладення колій.
У тому ж «Словнику» вказано, що за стараннями Мар’яна Васютинського містечко Козятин було затверджене 7 липня 1874 року за старим стилем. Саме цю дату ми вважаємо заснуванням міста.
Як пише Зоя Вільчинська в одній зі своїх статей, завдяки Мар’янові Васютинському у місті звели перший костел. Справа у тому, що у Козятині була польська громада, проте свого храму не було. Була лише православна Лукинська церква у селі Козятині на місці сільської ради, і Вознесенська, або як ще її інколи називали, Залізнична церква. Вона розташовувалася на місці, де нині фізіо-терапевтичне відділення Центральної районної лікарні.
Костел будували протягом 1911–1918 років. Він розташовувався в районі сучасної «Укрпошти» і виглядав як костел Святого Миколая у столиці. Проте до наших часів не зберігся. Радянська влада зруйнувала його.
Зі спогадів людей, які жили в ту епоху, відомо, що Мар’ян Васютинський також давав свої землі містянам під забудову. Проте, не безкоштовно.
«Мій батько переїхав до Козятина, коли почали будувати залізницю. Він був кравцем і працював удома. Я продовжив його справу. Поміщик Васютинський дозволив побудувати халупу на болоті. Де нині побудували новий райком партії (приміщення сучасної Райдержадміністрації — авт.). За умови, що ми платитимемо йому щорічно п’ять рублів (золотом)», — йдеться у спогадах Арона Кукшпана.
Також відомо, що Мар’ян Васютинський товаришував із Тимком Падурою. Останні місяці свого життя поет провів у маєтку друга, де й помер. Тож ми знаємо, який вигляд мав будинок, у якому жив наш місцевий поміщик.
Де був присілок Васютинського?
За радянських часів у селі Козятині існував радгосп «Здобуток Жовтня». Можливо, присілок Васютинського розташовувався саме там.
Проте у книзі Зої Вільчинської «Наша історія» у додатках ми знайшли карту Козятинщини початку ХХ століття. На мапі нанесений колектив «Пролетарій», який, як ми вже згадували, виник на базі ферми поміщика. Згідно з картою, розташовувався присілок у самісінькому центрі міста між залізничною гілкою у бік Бердичева і вулицею Незалежності (колишня Червоноармійська).
На карті з масштабом 1:300 000 колектив «Пролетарій» віддалений від колії на 600 метрів.
Провівши виміри на карті google, виходить, що присілок міг розташовуватися у самому центрі Козятина між вулицями Грушевського та Героїв Майдану.
Проте Лілія Макаревич, директор музею історії міста каже, що у поміщика був садок і розташовувався він саме на місці колишнього колгоспу.
►В’їзд до колгоспу
— Точно знаю, що садок у нього був, він там вирощував сортові яблука і навіть возив їх на виставки, — каже Лілія Макаревич. — Знаю, що садиба його була там, де контора у селі Козятині і там збереглися залишки садка. Але садибу розібрали.
►Приміщення, де колись була контора
Лілія Крилова досліджувала постать Мар’яна Васютинського. Вона каже, що ферми у центрі міста просто не могло бути. Зі слів старожилів, з якими спілкувалася Лілія, рід Васютинських мав два маєтки — один у селі Козятині на місці колишнього колгоспу, інший у центрі на розі вулиць Винниченка та Пилипа Орлика.
►Колись там була споруда. Її повністю розібрали
— У Мар’яна Васютинського було два будинки, — розповідає Крилова. — Старий будинок і потім був побудований ще новий. У старому жила прислуга. Там була конюшня в нього і була ферма. Там, де колгосп. Землі єдині були там. У мене десь карта є, там де були його землі. То вони більше були вздовж залізниці. Вони не були тут у місті. Він же не єдиний був, у кого були землі тут. На Алейці, це вулиця Винниченка, там я знаю, що де зараз магазин, будинок був. У ньому жив племінник, Антон Лехно-Васютинський. Коли помер Мар’ян. Але аж ферма тут у центрі — я не думаю, що вона була. Що у селі Козятині була ферма — це більш логічно.
Тож, можливо, на мапі була допущена помилка.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Лилия liliyamuzey Макаревич