Сергія Федорука поховали поряд з племінником, який загинув у жовтні

Вячеслав Гончарук

Сергій Федорук пішов на фронт з перших днів повномасштабного вторгнення.
У жовтні приїжджав у рідні Іванківці на похорон племінника Артема Москаля, який загинув за кілька днів до свого 20-річчя.
14 листопада, в лікарні Мечнікова, внаслідок важких поранень Сергій Федорук помер.

Народився Сергій 25 жовтня 1987 року в сім’ї селян хліборобів у Іванківцях. Там навчався в школі. По її закінченні вступив до Козятинського залізничного училища де здобув освіту столяра. У 2011 році одружився. Від шлюбу Сергія і Людмили росте у всьому схожий на тата Назарчик. У 2015 році працював в «Агродім Іва», був призваний на військову службу. Півтора року захищав українські землі у Донецькій та Луганській області. Після закінчення служби працював стрілком 4-го розряду у Воєнізованій охороні станції Козятин-1

Під час повномасштабного російського вторгнення знов був призваний до лав ЗСУ, де проходив службу командиром кулеметного відділення на Луганському напрямку. В одному з боїв Сергій вивів з оточення близько 40 чоловік особового складу, після чого його було призначено головним сержантом мінометної батареї в/ч А 7339 і присвоєно військове звання сержант. Потім був переведений на Донецький напрямок, під Бахмут.

З 12-го на 13-те листопада біля населеного пункту Дружківка Донецької області Сергій отримав численні важкі травми. Був доправлений в лікарню імені Мечникова. Лікарі боролися за життя Сергія до останнього. 14 листопада Сергій помер.

Відео дня

В останню дорогу проводили Сергія всім селом, багато прийшло на похорон і козятинчан.

Пані Ольга згадує свого далекого сусіда з теплотою. Каже, Сергій був народженим на удачу.

— Варто було попасти йому на зустріч і весь день буде вдалим,. — підхоплює свою односельчанку пані Надія. — Завжди привітний, усміхнений і у всьому бачив позитив. Синочок Назарчик у нього зростає. Не знаю є йому 5 рочків чи ще немає. Вийде до магазину і всім каже: «Доброго раночку». Потім десь побіжить, а коли знову появиться, запитує: «Ви не помните, я з вами вітався?». Точнісінько таким я пам’ятаю татка Назарчика Сергія.

До будинку загиблого Героя, на вулиці Травневій земляки створили живий коридор. В будинку Сергія заупокійну молитву проводив священик ПЦУ отець Роман, по її завершенні воїна занесли до церкви Івана Богослова. Храм у Іванківцях маленький, не міг вмістити в своїх стінах всіх учасників траурної процесії, а людей зібралося багато.

Пані Тетяна на подвір’ї церкви своїм подругам розповідає:

— Сергій був добрим помічником навіть для далеких сусідів. Самотнім бабусям він організовував хлопців і всі разом різали стареньким дрова. Бабусі Ользі він зробив це, коли воював на фронті.

— За нього можна згадати тільке хороше, — казали жінки.

Після служби Божої траурна колона взяла курс на площу. Попереду колони несли прапори, кошики квітів, портрет воїна, на подушечці — його нагороди.

Молодший сержант Федорук Сергій Васильович за час проходження служби був відзначений Президентською грамотою, медаллю «За військову службу Україні», пам’ятним нагрудним знаком «Захиснику Вітчизни», медаллю «За жертовність і любов до України» та нагрудним знаком «Гідність та Честь».

У Козятині на площі захисника України зустріла, стоячи на колінах, мало не рекордна кількість козятинчан.

Мітинг-реквієм за загиблим Героєм відкрила Лариса Ромасько. З скорботою і вдячністю за сина, батька, чоловіка, брата звернулись до родини Сергія отець Роман, секретар міської ради Тетяна Римша, вчителька загиблого воїна Тетяна Матицина.

Після мітингу скорботи із нашим захисником стали прощатися. Сергія любили й поважали не тільки в селі, а й в Козятині. Рідні, родичі Героя в сльозах обнімали труну, друзі, знайомі, однокласники віддавали шану Сергію, опустившись на коліно.

З площі захисника України понесли у рідні Іванківці. По дорозі до місця поховання колону чотири рази зупиняли жителі села, щоб через священика попросити у Бога для Сергія царства небесного.

Поховали Сергія біля племінника Артема, а від військових на його честь прогримів військовий салют. Тепер Сергій з Артемом будуть захищати наш з вами спокій з небес, а ми зберігатимемо пам'ять про них. Герої не вмирають!