Рідкісні світлини старого Козятина показали у музеї

• Таким рідний Козятин ви ще не бачили.
• В Музеї історії міста презентували виставку «Козятин давній та сучасний».
• Вперше козятинчани побачать, як виглядала купальня на залізничному ставку, частина вулиці Героїв Майдану і не тільки

Стіни виставкової зали Музею історії міста заполонили фото Козятина. Тут 36 світлин, на яких представлено місто на рубежі ХІХ-ХХ століть та сучасний вигляд цих місць. Це — виставка «Козятин давній та сучасний», яку відкрили на День державного прапора.

Фотографії, які потрапили до експозиції, збирали працівники Музею історії міста впродовж всього існування закладу. Деякі світлини вдалося знайти завдяки інтернету, деякими поділилися козятинчани. Серед них — Дмитро Дахно. На одній із фотографій, які знайшов козятинчанин, пожежна каланча. Це — зображення з відкритої листівки.

— Нам відомо зі спогадів старожилів, що ця пожежна каланча розташовувалася там, де парк, — розповідає Лілія Макаревич, директорка Музею історії міста. — Раніше на місці скверу була базарна площа. Там припинали кіз, адже у центрі міста досить поширеними тоді були кози, а також припинали люди своїх коней, коли приїжджали на базар. Неподалік базарної площі стояла каланча. 

За словами Лілії Макаревич, приміщення, де була пожежна каланча, збереглося до наших часів. Це будівля на вулиці Склярова поруч із редакцією радіомовлення «Погляд». Вона один в один схожа на будиночок з листівки, яку знайшов Дмитро Дахно, за виключенням того, що вежі-каланчі там більше немає. Директорка музею каже, що власниця будинку розповідала їй, що у документах на споруду датою забудови вказано кінець ХІХ століття.

На цій же стіні — світлина Вознесенської церкви, яку знесли у 60-их роках минулого століття, щоб добудувати корпуси колишньої залізничної лікарні. Цим фото з Музеєм історії міста також поділився Дмитро Дахно. Перед храмом був фонтан, який видно на світлині. Тетяна, яка завітала на відкриття, погоджується — бабуся також розповідала їй, що перед церквою стояв водограй. Святиня розташовувалася зовсім поруч із сучасним ліцеєм №2. А поруч із церквами, як відомо, часто облаштовували цвинтарі.

— Я навчалася у другій школі,— розповідає Лілія Макаревич. — Коли я ходила до четвертого класу, одного разу ми збирали металлолом, назбирали його дуже багато і він провалив яму біля будівлі малої школи. У цій ямі ми побачили рештки людини в рясі із хрестом. Коли я вже зараз гуляла там, побачила, що там є місця, де просаджена земля. Виглядають вони як поховальна яма. Відомо, що біля Вознесенської церкви був похований наш священник Табенчук, який викладав Закон Божий у другій школі і помер від холери, яка вирувала у Козятині в 1919 році.

В експозиції декілька світлин, які на початку ХХ століття зробив Іоанн Приходько. Їх передали до фонду Музею історії міста подружжя Людмили та Сергія Приходько. Іоанн працював інспектором залізниці і був фотографом-любителем. У документах вказано, що мешкав фотограф-залізничник на рампі, тобто на сучасній вулиці Винниченка.

— Це наш костел, — показує Лілія Макаревич світлину старовинного храму, який підірвали у 1936 році. — Багато людей цікавляться, де розташовувалася ця споруда. Костел був неподалік ветеринарної клініки на вулиці Незалежності. На фотографії Іоанна Приходько ліворуч є високий паркан. Хто давно живе в Козятині, пам’ятає, що біля сучасної ветклініки був штахетний різаний паркан. І саме з цього штахетника сфотографували костел.

Також в експозиції є інші світлини Іоанна Приходька, на яких старовинний вигляд сучасних вулиць Героїв Майдану та Пилипа Орлика, чимало фотографій Водокачки, а також купальня на залізничному ставку.

— Ось цікава світлина, зроблена з нашого мосту, — продовжує Макаревич. — На ній ряди ешелонів з пораненими військовими. Ці ешелони під’їхали до військового шпиталю. Він був у будівлі, де в майбутньому розмістилося наше залізничне училище. Зараз ця споруда пустує. Так виглядав Київський парк.

Споруда, про яку йде мова — двоповерхова будівля на сучасній вулиці Чорновола (колишня Васьковського). Лілія Макаревич каже — про цю будівлю відомо дуже мало, адже наприкінці ХІХ століття її використовували як військовий шпиталь, а інформацію про такі об’єкти зазвичай не розголошували.

— Ви бачите фото водонапірної вежі, — показує директорка Музею історії міста. — Коли її побудували, вона, як і каланча, виконувала функцію пожежної вежі, але каланчу біля парку використовували, щоб слідкувати за містечком, а вежу — за залізницею. На верхівці був скляний купол, де сидів черговий і оглядав територію залізничної станції. Внизу стояли на поготові коні, які везли бідони, щоб швидко загасити пожежу.

На декількох світлинах експозиції зображено вокзал. Цікавинками про перлину архітектури Козятина поділився краєзнавець Микола Купчик. Інформацію про наш вокзал дослідник історії знайшов у статті Станіслава Подгурського, опублікованої в журналі «Інженер» за 1896 рік.

— Ми традиційно вважаємо, що вокзал будувався впродовж 1888-1889 років, — каже Микола Купчик. — Виявляється, що зала дороблялася ще півтора роки і була відкрита тільки в січні 1901 року. Підлога була мармурова. У своїй статті Подгурський описав систему освітлення, вентиляції, опалення. Три види опалення було на вокзалі. При його будівництві були застосовані на той час усі передові досягнення науки. Дванадцять тисяч вагонів вантажу прийняли для будівництва вокзалу і дві з половиною тисячі вагонів баласту. Тому що будували на болотах, доводилося виймати і засипати грунт. В цілому розширення станції коштувало близько мільйона, а сам вокзал — 292 тисячі. Тоді це були дуже великі гроші.

Під час відкриття козятинчанка Ірина Ільчук передала до фондів Музею історії міста дві ікони, які належали Віктору Відрашко і тарілки з орнаментом зі своєї родинної колекції, які належали Тетяні Заєць, бабусі чоловіка Ірини. Наостанок Карім Шахін заспівав «Перлина Україна».

Виставка «Козятин давній та сучасний» діятиме у Музеї історії міста до 23 вересня. Вхід вільний. Музей розташований на вулиці Грушевського, 15. Працює у будні з 9 до 18 години.

 

Читайте також:

Історія одного старовинного будинку на вулиці Грушевського у Козятині

Як через Козятин у 1896 році подорожував французький інженер

Хто заснував Козятин

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.