Хто заснував Козятин

Так виглядав Козятин на початку ХХ століття. На фото товарна станція

• Нашому місту виповнилося 150 років. Стільки минуло, відколи Козятин отримав статус містечка.
• Це сталося завдяки наполегливості Мар’яна Лехно-Васютинського, який володів селом Козятином та частиною території сучасного міста.
• Він тримав цегельний завод, садок із сортовими яблуками і пожертвував свої землі громаді, завдяки чому в нас з’явилися лікарня, школа і не тільки

Офіційною датою заснування Козятина вважається 7 липня 1874 року, коли населений пункт отримав статус містечка. Попри це, перші поселення на території сучасного Козятина з’явилися на декілька років раніше, коли взялися будувати залізницю, яка мала сполучити Київ та Балту, що на Одещині.

Спорудження залізничного полотна в межах сучасного Козятина розпочалося у 1868 році. Підрядником обрали бельгійську компанію «Де Вієр і К». Проте у будівництві колій брали участь навіть військові — їм доручили проводити земельні роботи. За свою працю вони отримували 15 копійок, хоча офіційна заробітна плата становила 45. Решту забирали на оплату вартості інструментів. За два роки спорудження залізниці завершилося і вже 26 травня 1870 року через станцію Козятин пішов перший поїзд. А через чотири роки, як ми вже згадували вище, населений пункт отримала статус містечка.

Майже півмільйона злотих

У ті часи селом Козятином і більшою частиною нинішнього міста володів Мар’ян Лехно-Васютинський. Для того, щоб через Козятин проклали залізничні колії, він віддав сорок десятин власної землі. І саме він клопотав про те, щоб станції Козятин надали статусу містечка.

Мар’ян Васютинський придбав село Козятин та болотисті землі поруч у 1856 році в Йосипа Рожнятовського. Коштував Козятин на ті часи чимало — батько Йосипа Рожнятовського, Тадеуш, заплатив за наші землі 450 тисяч злотих. Коли територія відійшла у спадок Йосипу, він перепродав її Васютинському.

Постать Мар’яна Лехно-Васютинського та його родовід досліджувала козятинчанка Лілія Крилова. Свого часу вона працювала і в нашій газеті. На жаль, скоро буде вже два роки, як її немає. Але напрацювання, які вона по крихітках збирала в історичних джерелах, залишилися. Поділилася ними донька Лілії Софія.

В одному із джерел Лілія Крилова знайшла інформацію про те, що Васютинські — дворянський рід, коріння якого сягає XVII століття. Це прізвище згадується у родовідних книгах Подільської та Херсонської губерній. Відомо, що Іван Васютинський у 1692 році був стольником. Це посадова особа, яка в добу Середньовіччя працювала при дворі. Стольники займалися обслуговуванням трапези царя. Ними призначали виключно дворян. За розсписом чинів стольники посідали п’яте місце після бояр, окольничих, думних дворян та думних дяків. Молодшого брата Івана Васютинського, Якова наділили землею у 1701 році.

Мали землі не лише в Козятині

Мар’ян Лехно-Васютинський був сином Йосипа. Його повне ім’я — Мар’ян-Йосип-Калясантій. Мав чотирьох братів. Коли саме і де він народився — невідомо. Знаємо лиш те, що він був уже в зрілому віці, коли придбав Козятин і не мав власних нащадків, а тільки племінника Антона, який також проживав у Козятині.

Уся родина Васютинських була заможною і мала володіння не тільки на Козятинщині. До прикладу, один із племінників нашого Мар’яна Васютинського, Мар’ян-Людвикович був власником земель у селі Розсохуватець, що на Кіровоградщині. Колись воно належало до Уманського повіту Київської губернії. Мар’яну Людвиковичу належало там 690 гектарів.

►Ліворуч від залізниці шматок сучасної вулиці Винниченка, вдалині — депо і перша водонапірна вежа, праворуч видніється Уманський будинок на вулиці Чорновола (колишня Васьковського)

Натомість Мар’яну Васютинському належало в Козятині 1500 гектарів. Його будинок розташовувався не в місті, а в селі Козятині. Поруч із домом він висадив садок, у якому вирощував сортові яблука. Племінник Мар’яна, Антон жив у центрі сучасного Козятина. Як розповідала нам свого часу Лілія Крилова, Антон Лехно-Васютинський мав будинок на розі сучасних вулиць Винниченка та Пилипа Орлика. Тобто, племінник засновника нашого міста жив у самісінькому бізнес-центрі тогочасного Козятина та ще й прямісінько навпроти вокзалу, який на той момент розташовувався не там, де ми звикли його бачити, а в двоповерховій будівлі на вулиці Винниченка, де не так давно був міський архів та пенсійний фонд. 

Були меценатами

Васютинські мали у Козятині власний бізнес — цегельний завод, який до наших часів не зберігся. Крім того, і Мар’ян, і його племінник Антон володіли правом пропінації, тобто мали монополію на виробництво і продаж алкогольних напоїв. Щоправда, на початку ХХ століття це право у них забрали, надавши натомість грошову компенсацію.

Мар’ян Лехно-Васютинський не лише заробляв гроші, а й був меценатом. Яскравий тому приклад — у 1884 році пан пожертвував 0,5 гектара власної землі для будівництва приміщення для залізничного училища. При цьому поставив умову, що на ділянці має бути саме навчальний заклад. У разі, якщо будівлю використали б із промисловою метою, чи зробили будинок з квартирами під найм або ж точку з продажу алкогольних напоїв, земельну ділянку повернули б спадкоємцям роду Васютинських.

Не лише будівлю училища спорудили на землі, яку подарував Мар’ян Лехно-Васютинський громаді. Він віддав частину своїх володінь під будівництво лікарні, церкви та інших будівель. А також неодноразово клопотав перед вищою губернською владою про будівництво костелу для католицької парафії.

►Перша водонапірна вежа Козятина

Племінник Мар’яна, Антон Лехно-Васютинський також був меценатом. У 1896 році він віддав в дар 3,8 тисячі квадратних метрів власної землі, на якій звели будівлю сучасного ліцею №2. Також поміщик пожертвував кошти на проведення ремонту, виписку книг для бібліотеки, меблі, висадив садок біля навчального закладу. Безкоштовно надавав для ремонту дерево, каміння та цеглу, імовірно, з цегельного заводу, який належав родині.

Мар’ян Васютинський був одним із поміщиків, котрі підтримували та допомагали заможним родинам, яким загрожувало банкрутство чи захоплення родинної спадщини росіянами. Але свій рід від цього не вберіг. У 1917 році, після того, як відбувся Жовтневий переворот, родину Васютинських розкуркулили. Маєток у селі Козятині, який свого часу належав Мар’яну, відійшов до держави. Пізніше на його базі радянська влада зробить колгосп. А все майно Васютинських роздали малозабезпеченим учасникам Першої світової війни та сім’ям загиблих.

На жаль, жоден із будинків Васютинських до наших днів не зберігся. На місці маєтку у селі Козятині нині руїни. А на місці будинку Антона Лехно-Васютинського — п’ятиповерхівка 60-их років. Не знаємо ми і те, як виглядали козятинські пани — жодних світлин до цього часу також не знайшлося.

Читайте також:

Козятин у фото: яким він був десятиліття тому і який зараз

Його будував увесь Козятинський район — історія створення ЦДЮТ

Випускали не лише залізничників, а й будівельників: нашому училищу 145

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.