Прогулянка Козятинщиною: стара лавка, вирублені дерева та випалена земля

У Непедівці нас цікавив ставок «Вила» як зона відпочинку.

Тільки дорогу навпростець через поле вже років 5 як переорали. Тому й поїхали в об’їзд, почавши з лісництва. Тамі працівники лісу зводять над дорогою новий паркан. Можливо, перевізники помітять новинку, і збудують для людей укриття на зупинці автобуса. Бо стара зупинка, вже років 10, як відслужила своє. До того ж, матеріал, як кажуть, є під боком. 

Лісосмуга від Іванковець до горба також майже вичерпала свій ресурс. Там багато аварійних дерев. Дорожня служба може для перевізника підібрати матеріал.

Вернигородок живе своїм життям. Чогось такого, що впало б в око, ми не помітили. Ще від колишньої птахофабрики стало помітно, що порідшали фруктові дерева з двох боків дороги при в’їзді у Верболози. Коли під’їхали ближче – переконалися, що деякі яблуні, груші видалили, а дерева, які залишились на пні, почистили.

Ми не будемо сперечатися з любителями природи, які робили санітарну розчистку дерев. На наш погляд, вони явно перестаралися, видаливши близько 30 дерев, які ще минулої осені плодоносили. 

З Верболіз поїхали на Непедівку.

Якщо до водойми питань немає, то за ставком, без перебільшення, випалена земля. Місця з осокою та де є невеликі ямки – ймовірні кубла приплоду зайців. Від таких підпалів тварини гинуть.

В Іванківцях навіть переплюнули непедівчан. Спалили солом’яні тюки. Ті, що рибі для нересту приготували. Може палили зі злості, що у Іванківцях дороги розбиті, та й з вивозом сміття не все в селі гаразд.

Ще не так давно сільська рада всією командою прибирали від сміття лісосмуги. Тепер не вистачає рук чи бажання, щоб прибрати сміття в центрі села біля будинку культури.

З Іванковець переїхали на іншу дорогу, в бік Махаринець та Сокільця. Біля стежини, що веде до приміщення колишнього тубдиспансера, стоїть почорніла від часу лавка. На який вік людей вона розрахована, навіть важко уявити. Бабуся, якщо сяде на неї, без сторонньої допомоги, мабуть, не встане через те, що дуже занизько. На дітей дошкільного віку? Так хіба дитя там всидить, коли вони такі непосидючі. От і думаємо, для кого вона? 

Крім сміття в лісосмугах поблизу Махаринець та Сокільця, ми більше нічого не помітили.

Після прогулянки селами і полями Козятинщини поїхали до Білоцерківського мосту. З двох сторін споруди через колії вже встановили бордюри і заклали асфальт. На самому мосту поливальною технікою змивають бруд, який занесли люди з початку нового року. Робіт ще залишилося трохи більше як на тиждень. Значить, в кінці квітня, чи в перших числах травня міст відкриють для автомобільного руху. На цій позитивній ноті ми й завершили нашу прогулянку

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.