На одному з гуртків ЦДЮТ діти вчаться давньому українському ремеслу

До нелегкої, але наполегливої роботи привчає своїх вихованців керівник гуртка Федір Бережнюк. Журналісту газети "RIA-K" Федір Іванович розказав про історію свого дітища, методи спілкування з дітьми, а також розкрив деякі секрети лозоплетіння:
- Почав працювати гурток з 16 жовтня 1996 року. Тоді треба було все починати з нуля. Було важко і з інструментами, і з матеріалами, і з виплатами. Але, слава богу, все утряслось, і тепер ми маємо прекрасну матеріальну базу, пишаємося своїми досягненнями. Наші роботи зараз є у Вінницькому краєзнавчому музеї, У Києві. Але от з Козятинським музеєм історії міста з приводу наших робіт розмови не було, хоча гуртківці реставрували для музею стару селянську корзину, колиску, які тепер є експонатами. На усіх міських святах ми звичайно виставляємося. Ось уже шість років ми їздимо у Вінницький обласний центр юнацтва, де проводиться конкурс юних майстрів народних ремесел "Любіть Україну вишневу свою". Регулярно там ми займаємо перші-другі місця, тому що серед тих гуртків, які представляють свої роботи, у нас найкраща матеріальна база, найкращі умови, і, відповідно, рівень вищий. А зустрічались ми з представниками багатьох гуртків як з сіл, так і з міст області, наприклад, схожі гуртки лозоплетіння є у Ладижині, у Ямполі.
На нашому гуртку діти займаються охоче, але тим, хто любить розважатися, важко, адже тут робота серйозна, треба бути уважним, зосередженим. Найбільше до нас приходить дівчаток, тому що хлопці звикли до дії, руху, їм би футбол, карате, а у нас просто необхідне терпіння, спокійність, сила волі. Серед гуртківців найбільше учнів середніх класів. Старшокласників мало, адже у них трохи інші інтереси, до того ж на носу іспити, нові випробування. Хоча багато хто із колишніх гуртківців приходить до нас у гості - не забувають.
Лозу я заготовляю сам. З вересня і до березня можна заготовляти лозу, тобто в час, поки не почався сокорух. Часто, якщо гарна погода, діти допомагають мені у заготівлі, хоча взимку, звичайно, ходжу тільки я, адже холодно, і діти більше 20 хвилин на морозі не витримують.
Навколо Козятина я вже все обстежив і зазначив певні місця, куди ходжу постійно. Як правило, весною зрізаю, що залишилось, аби наросли нові пагони. Іноді підводить погода, наприклад, коли піде град, поб'є всі нові лози. Досить довго (приблизно години дві) лози потрібно варити, а саме кип'ятити. Недоварена лоза тверда і погано чиститься, а значить не годиться для роботи. Хоча іноді ми використовуємо неварену лозу, але ця лоза зрізана весною, коли у прутах уже є сок, тоді лоза достатньо гнучка, до того ж у виробі вона гарно відтіняє варену лозу (неварена - світла). Варкою я займаюся у підсобці центру. Після цього лозу необхідно почистити. Цим займаються гуртківці. Обчищені лози сортуємо, зв'язуємо у пучечки і сушимо. Час сушіння залежить від температури у приміщенні, адже лози сушимо природним шляхом, без сушилки, але, в середньому, це - годин 16. Зараз, коли почався опалювальний сезон, добре: можна покласти на батарею. З несушеної лози неможливо плести, тому що тоді вона досить ламка і негнучка, до того ж несушена лоза може поцвісти, покритися вологим мохом, тобто стане взагалі непридатною до роботи.
Цікавою і довгою є історія лозоплетіння, це - одне з найперших занять людей: фрагменти плетених виробів знаходять на стоянках перших людей - неандертальців, відбитки цього заняття є і в трипільській культурі (V-III тис. до н.е.). У Європі лозоплетіння було досить поширене, про що знаходимо свідчення на картинах художників епохи Відродження (наприклад, Рубенс "Збирання врожаю", голандські художники), де, як правило, зображають у плетених корзинах виноград. На деяких картинах, зазначу, вироби досить високого рівня. У 18-19 століттях була навіть мода на плетені з лози вироби. Відомі такі факти, коли у Франції вирубували виноградники, щоб на їх місці посадити лозу. У наш час відновлюється ця мода на природні матеріали. Приємно відзначити, що сучасні майстри лозоплетіння досягають високого художнього рівня у техніці виконання. Звичайно, якщо виріб європейського рівня, то й ціна - європейська. На нашому гуртку, на жаль, немає такого масштабу, щоб виготовляти меблі, хоча можемо, наприклад, робити табуретки, або іграшкові меблі - екологічно чисті іграшки.
Загалом, у нас ще багато планів і багато вершин, які ми обов'язково підкоремо.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.