Хащі над дорогами на Козятинщині. Дізнались, хто їх має чистити

Анастасія Квітка

Минулого тижня вітер на дорозі до Журбинців наламав гілок та дерев. На щастя, ніхто не постраждав.
Але місцеві люди кажуть — ця дорога вже давно перетворилась у тунель, ніхто не розчищає аварійні дерева та кущі.
Хто має це робити — дізнавалися наші журналісти

Вечір минулого четверга, 20 липня, на Козятинщині розпочався з негоди, про яку синоптики попереджали заздалегідь. Спекотний день різко дихнув прохолодою, почало блискати та гриміти. Спочатку дощ накрапав, а потім вперіщив, як з відра, без перебільшення. Приблизно на пів години місто потонуло у зливі. Вода не встигала відходити, машини потопали у калюжах, адже з водовідведенням у Козятині проблеми, а проїжджаючи під тунелем, автівки пірнали під воду. Непереливки було і пішоходам. Тих, яких не встиг намочити дощ, обмивали бризки від автівок, адже подекуди дороги перетворювались у величезні озера.

Дощова стихія поєднувалася з вітром. І якщо вода з доріг благополучно зійшла, то от вітер наробив шкоди. Ми стали свідками деревопаду на трасі до Журбинець. Він почався ще від Журбинецької поворотки. Та це й не дивно, дорога там вузька, а обабіч автошляху дуже багато старих та аварійних дерев, а також кущів, які перетворюють автошлях у тунель.

Після грози гілки просто всипали дорогу, а на під'їзді до села велетенське дерево перегородило всю трасу. По обидві сторони утворились автомобільні пробки. Застряг і пасажирський автобус, який їхав із Сошанська на Козятин. Люди повиходили з автівок. Хтось взявся за телефони, аби викликали місцевих жителів на підмогу, а хтось почав шукати в багажниках знаряддя, які допоможуть прибрати дерево. Так, один із водіїв, чи то пасажирів знайшовши сокиру, почав відчайдушно рубати гілля.

Відео дня

Невдовзі на підмогу прийшли чоловіки з пилками і відразу ж взялися за роботу. За лічені хвилини розкряжували дерево та розчистили трасу. Кожен по гілці — і дерева нема. Тут, як то кажуть, гуртом і батька легше бити. Добре, що ніхто нікого не бив, а от гарне діло зробили справно.

— Такі молодці, — сказала жіночка, яка теж потрапила в пробку. — Як все швидко організували і розчистили. Ми їхали, то теж чимало гіляк прибрали з траси, а тут ціле дерево. Якийсь чоловік поки чекав на хлопців з пилками, взявся рубати його сокирою. Та це не дуже допомогло. Але люди у нас дуже згуртовані. Там далі біля ставка теж впало дерево, не витримала вітру стара верба. То її теж швиденько вже прибрали. Добре, що ні на яку автівку те дерево не впало. Які молодці, велика подяка хлопцям.

Хлопцям, звісно, подяка, а от як щодо кущів та дерев, які налягли на проїжджу частину? Про це написала на нашому сайті під статтею і читачка Галина Моісеєнко. Цитуємо: «А староста села для чого там? При Козаченкові всі узбіччя були прибрані, зарослі вирізані, дерева побілені, а в даний час при зміні старости села, там взагалі нічого не робиться. Там і в хорошу погоду не можливо було проїхати. Кленки позаростали по обидві сторони, їдеш як в тунелі».

«Оці всі траси наші, вони не наша власність»

Слід додати, журбинчани досить згуртовані та ініціативні. До прикладу, цієї весни, коли ремонтували дороги у Самгородоцькій громаді, а саме на ділянці Журбинці - Дубові Махаринці, то на частину виділила гроші місцева влада, на другу частину у Журбинцях підприємці місцеві склалися грішми і купили ще КрАЗ асфальту. Самі ж і відремонтували решту доріг. Зібрали, купили баласт у залізничників, вивезли його, висипали і буквально два тижні тому його розвезли по вулицях. Це організували фермери місцеві разом зі старостою. А як щодо аварійних дерев? На чиїй вони відповідальності? Звернулися за коментарем до голови Самгородоцької громади Сергія Лановика.

— Дерева, що по трасі — це до служби автомобільних доріг у Вінницькій області, — сказав Сергій Лановик. — Всі оці траси наші, вони не наша власність, а її. Всі ці лісопосадки, це їхня відповідальність і обслуговування. У нас є випадок — у Лопатині до Самгородка працівники електромереж перестали різати дерева, після цього все стало захаращене, я звертався до служби — ніхто не збирається розчищати. ЕМ зробили свою роботу, а служба доріг каже: «В нас немає фінансів». Ми щось трохи почистили, а далі — в нас теж нема.

«Немає ні копійки»

У службі місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області про проблему по деревах та кущах знають, але нічого не можуть з цим зробити. Мовляв, на це і справді немає фінансування. Все, що можуть зробити у цій ситуації — надати дозвіл на розчистку місцевих мешканцям.

— Чесно сказати, обрізки аварійних дерев немає, — сказав представник відділу експлуатації Сергій. — Саме дерево ми не маємо права зрізати, це треба добиватися, бо в державі не визначено, хто має його різати. Нам заборонено. Взагалі по деревах є багато питань, бо по зарослях і кущах, часто буває, що люди їх самі розчищають. Адже в нас на це немає грошей, ні копійки, хіба що фінансування з ОТГ. Це перше, а по-друге, немає самого механізму обрізки дерев. Це велика проблема по всій Україні, але якщо громади просять — ми можемо надати дозвіл.

Що для цього потрібно — голова ОТГ, староста села чи представник громади пишуть листа, що хочуть обрізати ті чи інші гілки, чи зрізати дерево. Ми даємо дозвіл і люди обрізають.

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів