Яків Шепель — полковник Армії УНР, що творив історію Козятинщини (Увага конкурс)
Оголошуємо відкритий конкурс З метою залучення ширшої фахової спільноти до творення своїх проектів в висвітленні історичної правди .Мистецький Ria Козятин оголошує відкритий конкурс творів , віршів ,оповідань, мемуарів, спогадів про Якова Шепеля під час його визвольних змагань на Козятинщині ...
Конкурс передбачає преміювання а саме , 1000 гривен, 800 гривен та 500 гривен.
Організатор конкурсу Просвіта ОУН Козятин
В цей день 23-го листопада 1894 року народився Яків Шепель — полковник Армії УНР, повстанський отаман на Літинщині. У 1919 — 1921 роках оперував проти більшевиків на Літинщині, Хмельниччині, Козятинщині, Калинівщині (Вінниччина).
Учасник Другого Зимового походу 1921 р.
Вбитий московсько-комуняцькими окупантами (агентом ЧК) в 1921 році.
Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Шепель Яків Матвійович.jpg
Народження 23 листопада 1894
Літинський повіт, Подільська губернія
Смерть 1921
Приналежність Flag of the Ukranian State.svg УНР
Рід військ партизани
Війни / битви повстанський рух 1918—1921 р.р.
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Шепель.
Я́ків Матві́йович Ше́пель (* 23 листопада 1894 — † вересень 1921) — повстанський отаман на Літинщині, полковник Армії УНР, командувач 6-м повстанським районом. У 1919 — 1921 роках оперував проти більшевиків на Літинщині, Хмельниччині, Козятинщині, Калинівщині (Вінниччина).
Зміст
1 Біографія
2 У літературі
3 Література
4 Посилання
Біографія
Народився на Літинщині (Поділля) у селянській родині, в селі Вонячин (нині Городище Літинського району). Мав початкову освіту. На початку Першої світової війни мобілізований у російську армію.
У 1917 році створив повстанський загін на Літинщині, який налічував близько 500 кіннотників. 27 липня 1919 загін Я. Шепеля отримав назву І-а Подільська дивізія селянських повстанських військ у складі 14 500 багнетів. Дивізія діяла спільно з групою військ Армії УНР Юрка Тютюнника, і спільно з галичанами брала участь у визволенні Жмеринки та Вінниці від більшовиків. Під час Першого Зимового походу взаємодіяв з частинами Армії УНР під командуванням генерала М. Омеляновича-Павленка. Коли отаман О. Волох на початку грудня 1919 підняв у Любарі заколот проти української влади, Шепель засудив цей антидержавний вчинок; на вимогу Волоха піддатися під його накази, Шепель вислав йому мішок цукру з листом: «Як тобі гірко там в Любарі, то я посилаю Тобі осолоду».
У січні 1920 відмовився від пропозиції про співпрацю з денікінським полковником Переваловим.
У березні 1920 загін Шепеля діяв на Вінниччині, Літинщині та біля Хмельника.
Згодом Шепель емігрував до Польщі. Брав участь у Другому Зимовому поході 1921. Після його завершення повернувся на Літинщину.
Вбитий аґентом чекістів — Федором Паньковецьким, коли переходив на Галичину через річку Збруч.
У літературі
«Отаман Яків Шепель» — історичний роман Олександра Дмитрука