«Той бій був останнім». Рік тому на війні загинув Герой з Козятина Сергій Куценко

7 травня 2025 р.
Анастасія Квітка

У понеділок, 5 травня минув рік, як ми втратили Героя Сергія Куценка
Пам'ятаємо...

Про Героя

Сергій Куценко народився 29 серпня 1978 року. Закінчив школу №5, наше залізничне училище. Проходив строкову службу у Кам’янець-Подільському, в понтонних військах. Працював на залізниці у Козятині, у Києві. Зростав активним, допитливим хлопчиком. Грав у футбол. Захоплювався технікою, любив ремонтувати прилади.

Формувався як людина в гарній, дружній сім’ї. Між дітьми: старшою сестрою, Сергієм та молодшим братом, - розподілялись домашні обов’язки та старанно виконувались. Молодший брат теж зараз у війську, був поранений. Правилом родини завжди була відповідальність один за одного. Чуйність, людяність — за ці риси його цінували друзі, товариші, колеги. Своїм двом синам він теж передав ці якості. Завжди залучав до своїх справ і планів. Все робили разом з синами. І научав, щоб були завжди поруч, допомагали один одному і мамі. Був авторитетом для синів та, в той же час, - другом.

— Сергій Юрійович — чудовий чоловік і батько, якого втратила родина. А ми втратили захисника: мужнього і відважного. Він відмовився від броні та 23 лютого 2023 року був мобілізований. Перебуваючи на службі, завжди телефонував, давав звісточку. Ніколи не жалівся. Останній дзвінок був 3-го травня 2024 року. Дружина на все життя запам’ятала його останні слова: «Бережіть себе. Я тебе люблю», — пише секретар Козятинської міської ради

Відео дня

Сержант Сергій Куценко —командир 1-го піхотного відділення, 2-го піхотного взводу, 1-ої піхотної роти військової частини А 4984, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, поблизу села Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області від 5 травня 2024 року вважався зниклим безвісти. Той бій був останнім. А далі — довга дорога, довжиною у 8 місяців до рідного дому.