Як у Козятині не бачать чорнобильців

28 вересня 2017 р.
Влад Повх

За всі роки, що минули з Чорнобиля, пан Олександр ніколи не отримував від міського Союзу чорнобильців ніякої допомоги. Ні матеріальної, ні моральної — зовсім ніякої підтримки.

— Як чорнобилець, я б прийняв будь-яку допомогу, — каже він. — Наприклад, матеріальну, на лікування. Але вони вважають так: якщо я не вношу ту гривню внеску, чи скільки там зараз, по списку, то й не треба мати зі мною справу. Тобто я фактично викреслений. Але справа не тільки в них і в мені. Я так розумію, що ніхто з чорнобильців, які є в Козятині, нічого не отримують. Ця організація нічим не займається. Один раз вони мене випадково запросили на збори. Причому тоді декого з людей залишили без квітів. А дехто отримав, вибачте, по дві квітки, наче натяк, що нам, чорнобильцям, вже пора “туди”. І мало того, що після статті, що дав до друку в “RIA-Козятин”, я мав певні клопоти.

— Тобто вас переслідують як журналіста?

— Ну, так я не буду говорити, це занадто голосно сказано. Я не хочу в цю справу навіть втручатися. Взагалі, наскільки я розумію, зараз йдеться про якесь будівництво пам’ятника чорнобильцям. Про той, що недобудований вже десяток років. Це буде не пам’ятник чорнобильцям, а черговий пам’ятник розбазарюванню і хай вони не ображаються — пам’ятник корупції. Це моя особиста думка, але я вважаю, що це так. Частина цих грошей обов’язково кудись піде, і не кудись, а комусь. Я не знаю кому, не буду це стверджувати, але частина грошей точно десь осяде. А що ті чорнобильці будуть мати від цього пам’ятника? Живим треба допомагати. А цей пам’ятник, він не на часі. Зараз стільки проблем у місті, стільки проблем у людей, в тих же чорнобильців. І споруджувати щось таке монументальне, це якось не чесно.