Сьогодні минає 7 років як ми втратили воїна-земляка Олександра Оцаберу

Марія Лєхова

11 листопада минає сьома річниця від дня загибелі Героя з Козятинщини Олександра Оцабери. Ми пам'ятаємо...

Олександр народився 23 липня 1989 року в селі Гурівці. Служив за контрактом в 13-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади (військова частина А1910, місто Житомир), потім перевівся до 307-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби 8-го армійського корпусу (військова частина А0804, місто Бердичів Житомирської області). Був звільнений у запас. В березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

З літа 2014 року брав участь в АТО. Пройшов бої під Попасною та Дебальцеве.

Відео дня

— 23 грудня 2014 року під час обстрілу російсько-терористичними угрупованнями позицій українських військових поблизу міста Дебальцеве Донецької області отримав осколкове поранення правого плеча. 27 січня 2015 року, після лікування та реабілітації, повернувся в зону проведення антитерористичної операції. У березні 2015 року звільнений у запас, — інформує голова громади. — З 11 грудня 2015 року проходив військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України. З осені 2016 року знову брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Загинув 11 листопада 2016 року близько 7:00 від мінно-осколкового поранення, підірвавшись на фугасі за 350 м від взводного опорного пункту, під час розвідки в районі Торецька (Донецька область).

Похований воїн на кладовищі села Панасівка. У нього лишилася дружина та двоє синів.

Посмертно Олександра Оцаберу нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудним знаком «За заслуги перед Козятинщиною», медаллю «Авдіївка. Промзона. Стояли на смерть».

На фасаді школи у Гурівцях, а також на території 199 навчального центру ВДВ у Житомирі, де служив наш земляк, встановили пам’ятні дошки. А в рідній Панасівці, де минули дитинство і юність героя, перейменували на честь Олександра вулицю.