Сергій Бенедичук: «Моя нагорода — це борг перед усіма, хто робить вклад у велику перемогу»

Президент України Володимир Зеленський вручає нагороду майору тероборони Сергію Бенедичуку. Наш земляк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня

• Нагорода. У першу неділю жовтня відзначають своє професійне свято тероборонівці. Президент України Володимир Зеленський у цей день вручив бойові нагороди бійцям наймолодшого роду військ, які відзначилися в боротьбі з ворогом. Серед нагороджених орденом «За мужність» ІІІ ступеня — тероборонівець Козятинської громади з позивним «Фермер» Сергій Бенедичук

У День територіальної оборони України Президент України зустрівся в своєму офісі з військовослужбовцями сил Територіальної оборони та вручив їм державні нагороди. Перед нагородженням тероборонівців президент Зеленський сказав наступне.

— Сьогодні ми відзначаємо професійний День такого роду Збройних сил України, який дійсно демонструє всенародний характер нашого українського спротиву, нашого захисту у війні за Незалежність України. Весь народ захищає Державу від повномасштабної агресії російської федерації. Ті, хто вирішив присвятити своє життя служінню Державі із зброєю в руках, і ті, хто до 24 лютого мав різні професії та займався різними справами, але тим не менше, взяв у руки зброю і з усіма родами військ Збройних сил України виганяють загарбників з нашої землі. Воїни територіальної оборони захищають наш спільний дім, де йому загрожує ворог. Ми дійсно об’єднанні і ми обов’язково переможемо, — сказав президент і згадав і тих воїнів, які, захищаючи Україну, віддали своє життя. Пом’янувши полеглих воїнів за Незалежність України, президент роздав нагороди 13-м тероборонівцям.

Нам стало відомо, що в понеділок, 3-го жовтня, нагороджений на декілька годин заїде в Махаринці і вирішили зустрілися з орденоносцем із Махаринець

— Сергію Сергійовичу, за що така висока нагорода?

— Моє командування вирішило мене нагородити. Я не можу коментувати, за що саме мене нагородили, але можу сказати, що наш батальйон, який виконував завдання в обороні, виконав це зі 100% успіхом. Завжди казав і кажу, найкраща нагорода для мене — це відсутність наших втрат. Що стосується військової професійності, то ми тоді ворога сильно потріпали. Я тоді був начальником штабу зведеного батальйону нашої бригади ТРО, прикомандерованого до 95 бригади ЗСУ. Організовував зв’язок між моїми підрозділами та військовим керівництвом бригади. Мої хлопці виконали всі поставлені перед ними завдання по обороні визначеного рубежу, тим самим не дали ворогу можливості оточити наші сили та захопити м. Слов’янськ. Також допомагали коригувати вогонь нашої артилерії. Ворог не міг збагнути, чому наша варта б’є так влучно. Вояки батальйону на нашій ділянці фронту займали дуже вигідні позиції і могли спостерігати за противником до 5-ти кілометрів їхніх позицій.

— За інформацією Американського інституту вивчення війни, на вашому напрямку ворог вас переважав у живій силі і техніці. За рахунок чого ви їх били?

 — Працювали дуже просто, мої хлопці побачили танк і групу піхоти та швидко передавали координати мені, а я в свою чергу передавав їх у штаб бойової бригади. Ми коригували вогонь артилерії, а бригада розбивала ворожу техніку. В деякій мірі вони нам самі допомагали їх бити. Ми кожного дня їх розбивали, а вони кожного ранку все лізли. Ми навіть знали, що кожного ранку на світанку вони будуть намагатися прорватися, але в них нічого не виходило. Навіть сміялися з їхньої тактики.

— Що для вас означає ця нагорода?

— Для мене вона означає, що я перед усіма, хто воює, перебуваю в боргу. Кожен, хто вносить свої зусилля у нашу перемогу, заслуговує на нагороду, якщо не від президента, то від нашого народу.

— Ми знаємо, що в Махаринцях ви на декілька годин і маєте інші справи, тільки не можемо не запитати, що з врожаєм по такій погоді?

— Картоплю ми зібрали, більшу частину соняшника зібрали, просушили і здали на переробку. Кукурудза в цю пору дощу не боїться. Якщо ви вже запитали за врожай, то ми можемо поділитися картоплею з якоюсь волонтерською організацією, яка відправляє нашим воїнам сухі борщі. Моркви, буряка, капусти у нас немає, а картоплею можемо допомогти, — сказав на завершення нашої розмови військовий з позивним «Фермер».

Читайте також:

• «Дружина знала, що приїду, а для дітей це був сюрприз»
• «Ніхто нікуди не тікає. В теробороні настрій бойовий»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.