«Ніхто нікуди не тікає. В теробороні настрій бойовий»

На фронті. Місто Ізюм від 2 квітня перебуває в тимчасовій окупації російськими військами. Рівно місяць, як під Ізюмський напрямок була направлена тероборона з Вінниці, а в її складі наш земляк із Махаринець Сергій Бенедичук

Про Ізюмський напрямок говорять в Україні щодня. Трохи більше місяця Ізюм тримався та серед майже 50-тисячного міста знайшовся один зрадник, який показав російським катам погано укріплену ніким не прикриту ділянку дороги. Якраз тою дорогою в місто зайшла армія гвалтівників і мародерів. З тих пір славетний Ізюм став плацдармом для наступу російських військ на Луганському та Донецькому напрямках. Для підсилення оборони на Ізюмському напрямку була направлена батальйонно-тактична група з нашого обласного центру, в якій воює наш земляк фермер з Махаринець Сергій. Журналіст з Вінниці Юрій Басюк, який також служить у теробороні, записав відео інтерв'ю із Сергієм Бенедичуком, у якого тепер позивний за видом його діяльності у мирний час – Фермер. 

Перше питання журналіста до начальника штабу зведеного батальйону Вінницької тероборони Фермера, де його застала війна і як поставилися рідні, що він вирішив повернутися до служби у війську?

— 24 лютого я був вдома, у місті Вінниці, зі своєю сім’єю. Коли наші так звані сусіди стали обстрілювати наші міста ракетами, я прийняв рішення, що маю прийти до командування і запропонувати свій досвід, який я маю, а маю я його не мало. За плечима миротворча місія в Африці. Війна в колишній Югославії, а також досвід, набутий у зоні АТО.

Родина моя завжди мене підтримує і знає, якщо я вирішив, то це потрібно державі і кожній українській сім’ї. Ми маємо боронити нашу державу, не зважаючи чи це Вінницька, Донецька чи Луганська область. Пам’ятаєте приказку – якщо дати вкусити палець, то руку намагатимуться відкусити по лікоть. Тому ми робимо все можливе тут, щоб не пішла армія загарбників, гвалтівників і мародерів на поріг наших матерів, жінок і дітей.

Вже місяць як вінницька тероборона в складі двох славетних бригад воює на передових позиціях, що ви можете сказати про бійців, що вам вдалося зробити в стримуванні противника?

— Нам дуже пощастило, що ми потрапили в ряди відважних бригад, які мають по людяному добрих та професійних командирів. Вони накреслили нам умовно сектор нашої оборони і ми тримаємо наші рубежі. Ще хочу сказати, що з перших днів  ми тут жодного метра землі ворогу не віддали. А противник, скільки не робив вилазки на наші позиції, отримував по зубах і з великими втратами повертався на позиції, які займав раніше. Наші вінницькі хлопці по всьому периметру не дають окупантам прориву.

Це правда, що батальйон з Вінниччини вважається тут щасливим? Тому що з вашою появою на передових позиціях ворог був зупинений, і більше того, ведете з окупантом невеликі контратаки?

— Щасливий той, хто стратегічно перемагає. Якщо військовослужбовці нашої славетної бригади тримали оборону і тільки відбивали наступ, то завдяки тому, що тероборона заняла позиції для оборони на відведеному рубежі. Бригада, до якої ми приєднані, має змогу не тільки оборонятися, а й йти в контрнаступ. Наші військові на цих рубежах навіть збільшили свої потужності. Ми прикриваємо наших військових на тій самій лінії, що й вони. Ми поєдналися з бригадами ЗСУ і спільно тримаємо оборону. Ходили чутки, що хтось з тероборони тікає. В кожній сім’ї є якісь недоліки, але на нашому напрямку ніхто нікуди не тікає.. В тероборони настрій бойовий, ми тільки чекаємо наказу від командування, щоб іти у наступ. Противник перед нами деморалізований і не бажає прямого зіткнення. Їм їхнє командовання дає боєкомплект і ставить задачу вистріляти весь арсенал зброї за добу. Вони іноді, щоб виконати наказ своїх командирів, стріляють по полях пшениці та лісосмугах. Нам навіть добре, що вони безтолкові.

Чим будете займатися після параду перемоги?

— Якщо державі потрібно буде, щоб я був військовим, я буду військовим. Якщо чесно – моя душа більше лежить до аграрного сектору, – сказав майор Бенедичук.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.