Одночасно правив Святі Меси в Самгородку, Махнівці і Козятині: про ксьондза Козятинського костелу
- Музей історії міста Козятин продовжує знайомити містян з матеріалами про репресованих козятинців.
- Цього разу розповіли про Олександра Самосенка (1893- 20.03 1956 р.) — священослужителя, ксьондза Козятинського костелу Матері Божої Доброї Ради (1918-1928 рр.).
Як пише директорка музею Лілія Макаревич, народився поляк за походженням в с. Шпирки Барського району у 1893 році. Навчався з 1902-1910 роки в м. Бар. У 1911 здав екстерном іспити до гімназії в м. Кам’янець-Подільському, а через рік вступив до Духовної Семінарії в Житомирі. 11 червня 1917 року отримав священицькі свячення з рук єпископа Дубовського, а 4 серпня почав працювати вікрієм у кафедральному соборі в Кам’янець-Подільському. Невдовзі його переведено до Житомира.
Розпочав жваву діяльність
В 1917р. після повалення царату та ліквідації Тимчасовим Урядом в Петрограді і Центральною Радою в Києві акту царського уряду, що дискримінував Католицьку Церкву, о. Самосенко розпочав жваву діяльність душпастирську в Україні.
Був вікарієм в Махнівці, невдовзі став настоятелем парафії в Самогородку, де перебував до 1928 року. Водночас, після арешту о. Болеслава Савіцького, настоятеля парафії св. Варвари в Бердичеві, о. Самосенко став бердичівським настоятелем, одночасно відправляючи Святі Меси в Самгородку, Махнівці і Козятині. Починаючи з кінця 1920 –х років за часів більшовицької влади розпочалося переслідування віруючих. Гонінь зазнавали насамперед священики. 23 серпня 1935 року також арештували отця Олександра Самосенка Його на підставі абсурдних звинувачень за ст. 54-4. 11 КК УСРР , вироком Вінницького облсуду від 29.11.1935 р. засудили до 7 років позбавлення волі. Шлях його мучеництва проходив через Соловки, Біломоро-Балтійський канал, табір в селі Сегеза в Карелії.
Отець Олександр витримав всі випробування, зберігаючи віру в Христа, а також вірність священицькому покликанню. Після звільнення влітку 1940 року повернувся до Житомира, і застав там знищену католицьку спільноту. Відразу розпочав докладати всіляких старань, щоб усе відродити. Його активність була помічена комуністами і, припускають, що змушено владою до переїзду з Житомира в Одесу. В 1945 році він повернувся до Житомира і розпочав душпастирську працю в кафедральному храмі св. Софії і в каплиці св. Вацлава на Крошні проти волі влади. Отець Самосенко був на той час одним з небагатьох католицьких душпастирів на Житомирщині і Поділлі.
Боровся з місцевою владою
В березні 1947 року о. Олександру довелось боротися з місцевою владою за отримання реєстрації римсько-католицької спільноти на Крошні; водночас він змушений був довго і терпляче доводити чиновникам необхідність цього. В кінці 40-х років і в першій половині 50-х о. Олександр продовжував душпастирську працю на Житомирщині.
Шлях його земного паломництва закінчився 20 березня 1956 року. Тіло священика поховали на старому католицькому цвинтарі в Житомирі. Реабілітований 28 .04.1993 р.
Читайте:
- Трагічна доля директора Козятинського училища Миколи Хитька
- «Дід Олекса попав за язика»: козятинці поділилися історіями репресованих рідних
- Звіздини в ЖДК, «майовки» замість Великодня і червоні похорони: як у Козятині комуністи нищили релігію
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.