Коровайниця Яніна Гунчак з Білопілля: «Як має пара жити – таким буде коровай»

Осінь — пора не тільки збору врожаю, але і весільної жниви. Яніна Гунчак розповідає, — раніше до весілля готувалися всім селом. Особливе місце в цьому дійстві займало випікання короваю. 

– Коровай — це був символ сімейної міцності. Розчиняла тісто в старовину тільки мати молодої. Вона сама готувала підмолодь, — а саме: брала трішки борошна 1 кг, сироватку, дріжджі, свячену воду наливала, робила це тісто, розмішувала і ставила в тепле місце. Воно підходить. Потім приходили коровайниці. Коровайниці мали бути тільки заміжні, не розлучені. Це дуже давня традиція. Ще моя бабуся про це розповідала, – розповідає пані Яніна. – Якщо мати розчиняла, співалася одна пісня, якщо коровайниці місили, співалася інша, виробляли — співалася третя пісня. Коровайниці  до тіста, що розчиняє мати, додавали сироватку, трішки цукру і знову чекали, щоб воно сходило. Тим часом вони йдуть селом просити гостей на коровай. Тоді це було дуже цікаве дійство. Люди давали яйця та  цукор. Зазвичай коровайниці приносили кошик  з 200 яєць і кілька кілограмів цукру. Після цього коровайниці знову стають до випікання святкового хліба і співають пісню.

Цих традицій зараз майже ніхто не дотримується, констатує Яніна Гунчак. Проте короваї у неї замовляють дуже часто. Пече вона їх за давнім рецептом.

– Я додаю такі інгредієнти: сироватка, яйця, дріжджі, цукор, ваніль – і це все. Я дуже багато в молодості ходила коровайницею, — каже пані Яніна.  – Згодом  стала помічати, як має пара жити – такий вдався коровай. Ми були на одному весіллі –  ішла дівчина заміж.  Замісили ми коровай, поклали у піч, як  виймати, він розколовся на  четверо. Я ще так не бачила, і так в житті, ця жінка не була щаслива, кілька разів заміж виходила.

Оздоблювали весільний хліб виробленими із тіста квітами, колосками, голубами. Все це коровайниці робили вручну, ножем різати тісто не можна було. З цього ж тіста випікали коровайниці калач для молодих. На другий день весілля вони несли їх на сніданок до свекрухи. 

– Я за своє життя людям випекла більше сотні короваїв. Сама в парі живу з чоловіком 61 рік. На золоте весілля ми повінчалися. Тому хочу, що наші традиції відновлювались, – каже жінка. – Зараз коровайниці печуть одноосібно, а раніше – це була справді весела та цікава традиція. Люди були дружніші, і відчувалося, що в селі весілля.

Рік  тому Яніна Гучак отримала диплом від обласного Центру народної творчості за найкращий коровай.

Читайте також:
Олександр Бонюк: «Меду цьогоріч вдвічі менше»
Залізничнику Віктору Тузу 85 років. З них 42 — віддав залізниці
Марія Свінціцька лікує тварин шість років
 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.