Був колись Циганський хутір

Документальних даних про мікрорайон, який містить тепер тільки одну вулицю, не збереглося. Тож висновки робимо з розповідей людей, які проживають тут тепер, чи проживали раніше.

Існує версія, що така назва пішла від того, що в лісі, який знаходиться недалеко від Циганського хутора, стояв циганський табір. Тому й пішла назва. Така версія має право на життя.

Але чому тоді ліс назвали Махаринецьким, а не циганським? Ліс міг називатися, як і сам хутір, двома іменами як Махаринецьким, так і циганським. Кожна версія має право на життя. Та мудрий народ дає назви завжди влучно. Тож за іншою версією така назва пішла від того, що на Циганському хуторі жили цигани декількох поколінь. Але всі покоління ромів жили в одній хатині. Скільки їх було тих родин? Також не відомо. Відомо тільки, що остання циганська родина, яка жила на хуторі і в кінці 60-тих. Саме тоді вони залишили своє місце проживання.

Причиною такого рішення могли бути три події, які відбулися в тій родині. Трагічний випадок на залізниці зі старшим сином Миколою. За іншою версією казали, що прийомна дочка Надія була заручена і родина ромів переїхала ближче до сватів. І третя версія, яку свідки тих подій вважають правильною, була пов’язана з гаданням Тамари (Тавулі, що була дружиною господаря циганського сімейства Микити).

Хатина, в якій проживала циганська сім’я, до теперішніх днів не збереглася. Нагадувала вона своїми розмірами і видом дореволюційні часи. Роми весь день порались надворі біля вогнища, готуючи собі страву, чи якийсь ритуал за відомими тільки для них обрядами. До них майже кожен день приїздили багато родичів на бричках. На дорозі близько їхньої оселі була знаменита циганська криниця. Її особливості були в тому, що там брали воду мешканці цього мікрорайону, і вода в ній була завжди свіжою. Дістати її з криниці було зручно і легко, тому що колесо з корбою циганського витвору дорівнювало наповненому відру води.

У теперішній час до цього мікрорайону ще не дійшла цивілізація. Тут немає дороги з твердим покриттям. А дорогу, що відсипали однією вантажівкою по всьому хутору, роз’їздив один підприємець своїми КамАЗами. Бізнесмен, за словами мешканців хутора, звертався до голови сільради села Махаринець відносно ремонту дороги, а вона відповіла по справедливості: “Розбив дорогу, то й роби”.

Була така розмова голови села з підприємцем чи не була, факт не доведений. А от, що дорога розбита — факт наяву. Сам Циганський хутір є частиною села Махаринець, а формально він відноситься до міста Козятина.

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.