Каденція нинішнього міського голови увійде в історію як випробування громади на міцність. Жахливо, але одним із напрямків знущання міської влади над городянами є їхнє здоров’я.
Не встигли відчадити канцерогенним димом підшефні меру котельні (крематорії, як звикли їх називати козятинчани), як утворилася нова, не менш небезпечна загроза. Пил на узбіччях доріг і тротуарах Козятина не прибирався, мабуть, з моменту обрання Пузиря. Його кількість досягла критичної позначки: вітер або автівки здіймають цілі хмари куряви, і піша прогулянка містом перетворюється на атракціон «Буря в пустелі».
Дискомфорт від попадання пилу в очі і дихальні шляхи – це півбіди. Біда – це хімічний склад куряви з узбіччя, яка насичена твердими складовими вихлопних газів. Найбільшу небезпеку становлять сажа і бензопирен, які мають виражену канцерогенну дію (сприяють виникненню злоякісних пухлин). Токсичний вплив на організм мають альдегіди, викликаючи, крім іншого, гострі алергічні реакції. І це лише три найнебезпечніші складові із сотень хімічних сполук, що входять до складу придорожнього пилу.
Найбільше від вдихання цієї суміші потерпають пішоходи, серед яких – тисячі дітей, які щодня прямують до шкіл і садочків.
У пам’яті городян ще збереглися тракторець із причепом і працівники міського комунального підприємства, які згортали пил у купи і закидали його у причеп. За відсутності цивілізованої техніки цей дідівський спосіб забезпечував бодай якийсь захист від куряви хоча б у центрі міста. Наразі пил з узбіч «прибраний» лише на щойно заасфальтованих вулицях, точніше кажучи, його дбайливо перемістили на тротуари, під ноги пішоходам.
Досвідчені люди припускають, що Пузир придумав інноваційний спосіб використання придорожнього пилу: перед настанням зими його складуватимуть під стовпами і використовуватимуть для посипки вулиць під час ожеледиці.
Якщо ж серйозно, то бездіяльність влади в прибиранні міста від токсичного пилу – це злочин проти здоров’я, яким українці і так не можуть похвалитися. Отак взяти б з відро тієї куряви, якою ми дихаємо на вулицях, яка осідає на нашому взутті і одязі, та висипати на голову нашим очільникам. Може хоча б такі радикальні методи примусили їх виконувати елементарні обов’язки по утриманню міста в належному стані.
