Зброя сатани забирає в матерів найрідніше, а в держави найкращих

• Захисник України Юрій Рябий був веселим і життєрадісним хлопцем. Всім серцем любив батьків і всю свою велику родину.
• Мав багато друзів на роботі і серед побратимів. Йому з легкістю давалась наука, він не цурався фізичної роботи, ходив з бійцями на завдання і прикривав
• їх наче оберегом.

Зустріла Самгородоцька громада свого Героя живим коридором по всьому маршруту траурного кортежу, в якому було 25 автівок з державними прапорами 14-го березня.

Люди, стоячи на колінах, кидали на дорогу квіти та гілки хвойних дерев. Наймасовішим живий коридор був від початку Вівсяників до будинку загиблого воїна, де він жив зі своїми батьками.

Провести в останню дорогу славного воїна прийшли рідні, родичі, побратими, колеги по роботі, однокласники, друзі загиблого воїна, сусіди, друзі батьків Героя.

Заупокійну панахиду проводив настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці с Вівсяників отець Віктор.

З Юрієм ще прощалися рідні і близькі, а на вулиці вже стала формуватися траурна колона, в голові якої стояли дівчата з корзинами квітів та гілля з різнокольоровими стрічками. Це означало, що Юрій ще не встиг одружитися.  Далі несли коровай і портрет загиблого захисника України.

Попрощавшись з Героєм біля батьківського дому, траурний кортеж рушив до церкви Покрови.

Чин похорону за воїном провели благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії настоятель храму святого пророка Іллі митрофорний протоієрей Роман Масира,  настоятель Свято Покровського храму села Сестринівки отець Івін та настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці Вівсяників отець Віктор.

Після заупокійної молитви траурна колона взяла курс до сільського цвинтаря.

На кладовищі за загиблим воїном провели мітинг скорботи і пам’яті.

У вступному слові ведуча мітингу говорила про важку втрату та від імені громади низько вклонилася батькам Героя.

Окремо вона зупинилася на біографії воїна.

Народився Юрій Рябий 18 вересня 1990 року у селі Вівсяники в працьовитій, багатодітній селянській родині Тетяни Петрівни та Володимира Арсенійовича Рябих. У 1996 році Юра був зарахований до першого класу Вівсяницької СЗШ І-ІІІ ступенів. У 2007 році успішно закінчив школу і вступив до Вінницького національного технічного університету, де зарекомендував себе як здібний, відповідальний і дисциплінований студент. Отримавши вищу освіту за спеціальністю «Інженерія» у 2012 році почав трудову діяльність на кондитерській фабриці «Рошен» в місті Вінниці.

В кінці грудня 2022 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ по мобілізації, Старший солдат Юрій Рябий проходив військову службу на посаді водій — майстер ремонтної майстерні озброєння взводу ракетно-артилерійського озброєння ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення в/ч А 4712.

Під час служби ремонтував день і ніч військову техніку, віддаючи усі свої вміння і сили святій справі — захисту рідної землі від ворогів. Своєю невтомною працею наближаючи нашу Перемогу.

В суботу, 8-го березня 2024 року, під час виконання бойового завдання, в бою за Україну, за її свободу і незалежність старший солдат Юрій Рябий загинув в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

Юра був дуже світлою людиною, веселою і життєрадісною. Безмежно любив своїх братиків і сестричок і всю велику дружню родину. Був чудовим сином для своїх батьків, а ще  добрим однокласником, вірним товаришем і побратимом. Війна обірвала його світле життя, — сказала ведуча і надала слово селищному голові Сергію Лановику.

Юрія поважали на роботі, на фронті і в селі, тому голові СВК «Вівсяницький» Валерію Ліневичу, старості Вівсяницького старостинського округу Тетяні Ціпцюрі, однокласниці Віті Таранюк, побратимам, колегам по роботі фабрики «Рошен» було що сказати.

На кладовищі прощалися з Юрієм в останнє. Похоронили воїна тепер вже Небесного війська з усіма військовими почестями. Під час погребіння Героя звучав Гімн України і військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.