Запеклі бої під Козятином наприкінці 1943 року. За визволення міста полягло 819 воїнів-визволителів

• З нагоди 80-річчя визволення Козятина від німецько-фашистської окупації Музей історії міста Козятин опублікував допис про запеклі бої під Козятином наприкінці 1943 року та Героїв, які брали участь у визволенні нашого міста

80 років тому, 28 грудня 1943 року місто Козятин звільнили від німецько-фашистських загарбників.

— Напередодні Нового року та 80-ї річниці визволення Козятина від нацистських окупантів маю своїм обов’язком нагадати землякам, кому ми завдячуємо визволенням від фашистсьої нечисті, і що місто вціліло, ще й сучасна пам’ятка архітектури вокзал станції Козятин, яким захоплюються наші гості і ми, мешканці міста залізничників, — пише директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаречич

В дописі йдеться — наприкінці 1943 р. фашисти зосередили в Козятині великі військові сили. Крім залізничного вузла, тут знаходились склади військового майна і зброї. Підступи до міста були надійно блоковані. Та війська 1-го Українського фронту, зокрема 1-ої танкової армії , розвиваючи наступ, наблизилися до міста і 28 грудня 1943 р. оволоділи ним.

Цитуємо допис

«Коли ще тривали бої в самому Козятині гітлерівці направили по залізничній колії з боку Погребищ бронепотяг на допомогу козятинському гарнізону. Це був Panzerzug 31 – німецький бронепотяг складений з радянських трофейних броневагонів. Від інших він відрізнявся величезними хрестами для швидкого розпізнавання своєю авіацією, адже зовні його можна було прийняти за радянський. Довелось на його знищення кинути 3 танки і батарею самохідних гармат. «Казатин ещё не был полностью очищен от врага, когда разведка донесла, что по железной дороге со стороны Погребище идёт неприятельский бронепоезд, мне стало ясно: противник может ударить в левый фланг, помешать подходу наших частей. На уничтожение бронепоезда я бросил три танка из своего резерва и подоспевшую к этому времени батарею самоходных орудий. Этих сил оказалось достаточно, чтобы уничтожить бронепоезд.» (Зі спогадів І.Н.Бойко) За німецькими даними Panzerzug 31 був підірваний своєю командою поблизу Козятина через неможливість відходу.

Оговтавшись від несподіваного удару і втрати Козятина, вже наступного дня, 29 грудня німецькі війська розпочали масовані атаки з метою відбити назад важливий залізничний вузол. Наступ вівся з боку Бердичева силами 20 моторизованої дивізії у складі якої було 110 танків. У результаті контратаки, гітлерівцям у першій половині дня, вдалось потіснити частини радянської 38 армії і оволодіти селами Закутинці, Панасівка, Пузирки. Але на цьому німецький наступ захлинувся. Піхота 38 армії підсилена танками, що своєчасно підійшли з Козятина, не тільки зупинили наступ у районі сіл Білопілля та Непедівка але й розгромила частини 20 моторизованої та 19 і 25 танкових дивізій противника. Зазнавши великих втрат в особовому складі та техніці гітлерівці відступили.

Оригінальною мовою документів.

«На участке Бердичев – Казатин противник ввёл в бой 20 мд (моторизованную дивизию), с которой действовало до 110 танков.

Основная групировка войск противника в составе девяти дивизий, из них пять танковых (1, 8 тд, тд СС «Райх» и «Адольф Гитлер»), одна мотодивизия (20 мд), одна артилерийская (18 ад) и две пехотных (68 и 454) действует на рубеже: Троковичи – Бердичев – Казатин.

(...) 38 армия. Противник против наступающих частей армии в первой половине дня силами 110 танков с мотопехотой предпринял контратаку из направления Бердичев, в результате потеснил наши войска и овладел: Закутинцы, Панасовка, Пузырки. Последующие контратаки противника были отбиты.

(...) 1 ТА (танковая армія) главными силами до подхода пехоты в течение дня оставалась в районе Казатин. Частью сил армия совместно с пехотой 38 армии вела бои против контратакующих с направления Бердичев 110 танков и мотопехоты противника. К исходу дня на этом участке танки 1 ТА вели бои в боевых порядках пехоты в районе м. Билопилля (с. Белополье Казатинского района), Непедивка (Непёдовка Казатинского района)»

«Командиру 8 Гв. МК (гвардейского механизированного корпуса)

Боевое донесение № 14 штабриг (штаба бригады) 1 Гв. ордена Ленина Т. бр. (1-й гвардейской ордена Ленина танковой бригады)

Сев.окр. Казатин 29.12.43 16.00

1. Разгромленные части [германских] 19 и 25 ТД с вновь подходящими частями 20 МД и 82 ПД отошли в юго-западном и западном направлении, понеся большие потери в людском составе и технике.

2. 13.00 29.12.43 г. 6 танков и до 150 человек пехоты противника прорвались и контратаковали наши части в направлении сахарозавода. В 14.00 10 танков и до батальона пехоты контратаковали наши части с юга в направлении сахарозавода. ТБ с ротой автоматчиков МБА и частями полковника Бабаджаняна (20-я гвардейская механизированная бригада) ведет бой с прорвавшимся противником в вышеуказанных районах.

3. 1 Гв. ордена Ленина Тбр. имела задачу: после овладения д. Сестриновка, Волоховские Макаринцы - сосредоточиться на сев. окр. Казатин.

Согласно спущенного частям бригады боевого распоряжения № 033/ОП от 29.12.43 1 ТБ к 13.00 сосредоточился на сев.-зап. окр. Казатин в готовности нанести контрудар противнику в направлениях: а) Пиковец, б) Рубанка, в) Титусевка, г) М. Белиловка.

Разведрота - сосредоточилась на северной окраине Казатин (западнее озера). Рота имеет задачу: вести непрерывную разведку в направлениях: Напёдовка, Пляховая, Соколец, одновременно держать постоянную связь с частями, действующими на данном направлении.

В районе сосредоточения вся материальная боевая и колесная матчасть окапывается, маскируется, для личного состава роются щели организована надежная охрана матчасти и личного состава.

Командир 1 Гв. ордена Ленина Тб гвардии полковник Горелов

Начальник штаба бригады гвардии подполковник Соловьев». ( ЦАМО, Фонд 3060, Опис 1, Справа 22, Аркуш 6).

У цих боях загинув танковий ас, командир роти 2-го батальйону 1-ї гвардійської танкової бригади, кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2-го ступеня, ордена Леніна гвардії старший лейтенант Бессарабов Георгій Іванович, на бойовому рахунку якого було 12 німецьких танків. В бою за село Махаринці під Козятином він на своєму танку розгромив німецьку автоколону, але сам загинув. Рештки воїна були перепоховані у братській могилі в районі ПРБ м. Козятина на вулиці Захисників України.

В боях за визволення Козятина відзначились піхотні і танкові частини, зокрема , підрозділи 67 гвардійського танкового полку під командуванням подолянина гвардії підполковника двічі Героя Радянського Союзу Івана Бойка. Першою в місто увірвалась танкова рота лейтенанта Бессарабова, який посмертно нагороджений орденами та медалями.

За мужність і героїзм виявлені при звільненні Козятина Іван Бойко, Михайло Бушилов, Петро Грибалєв, Володимир Підгорбунський удостоєні звання Героїв . Сотні бійців і командирів нагороджені орденами і медалями.

Напередодні нового року 31 грудня 1943 р. був призначений військовим комендантом нашого міста, українець за походженням, Денис Матвійович Осадчий , уродженець с. Витязівки Херсонської губернії, нині Кропивницького району на той час Кіровоградської області . За свої подвиги в боях другої світової війни був нагороджений Зіркою Героя, але посмертно у 1945 р.. Комендат міста був учасником подій 1918-1920 –х років. У 1928 р. закінчив Закавказьку військову школу у м. Баку , курси вдосконалення командного складу військових у 1940 р. Відзначився в боях у серпні 1944 , як командир 6-ї гвардійської мотострілецької бригади 5-го гвардійського танкового корпусу під час прориву оборони противника на території Румунії. Загинув у бою.

В кровопролитних боях за визволення міста полягло 819 воїнів-визволителів, всі їх прізвища висічено на гранітних плитах меморіалу в районі ПРБ по вулиці Захисників України, згідно облікової карточки військових захоронень №270 станом на 23 вересня 1991 р. серед яких 60 осіб безіменні. Ще 56 прізвищ померло від ран у військовому шпиталі ( бувший тубдиспансер на ст. Планова ) під час визволення. Їх прізвища вибито на гранітній плиті братської могили на території .

— Не забуваймо полеглих та страчених наших підпільників антифашистського угрупування «Залізничник» Івана Сєрбіна та Михайла Кондрацького. А також закатованих, померлих від ран та виснажливої праці, хвороб 7138 воїнів табору для військовополонених в Козятині № 358 N, яких прах може й досі знаходитися за приміщенням ВОХРУ на ПРБ, де їх тіла прикопували. Пам'ятаємо усіх мирних жителів єврейського походження, матросів, ромів, підпільників , партизанів з нашої та сусідніх територій. Пам’ятаймо тих, хто пролив кров за нашу землю. Вічна пам’ять Героям. І хай допоможе Господь й сьогодні нашим Воїнам- землякам боронити свою землю й вистояти, подолавши ворога, — пише Лілія Макаревич. — Підготував історик, пошуковець, дослідник , уродженець міста Козятин Олександр Цілецький. Щиро дякуємо за надані матеріали»

Усі публікації про історію Козятина та району читайте ТУТ

Читайте також:

До 80-річниці визволення Козятинщини від фашистських загарбників в училищі грали у футбол

У нашому районі презентували «Книгу Пам’яті полеглих за Україну. Вінницька область»

Наприкінці XIX століття у Козятині розводили поштових голубів. Цікаві факти від музейників

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.