Запеклі бої під Козятином наприкінці 1943 року. За визволення міста полягло 819 воїнів-визволителів

• З нагоди 80-річчя визволення Козятина від німецько-фашистської окупації Музей історії міста Козятин опублікував допис про запеклі бої під Козятином наприкінці 1943 року та Героїв, які брали участь у визволенні нашого міста

80 років тому, 28 грудня 1943 року місто Козятин звільнили від німецько-фашистських загарбників.

— Напередодні Нового року та 80-ї річниці визволення Козятина від нацистських окупантів маю своїм обов’язком нагадати землякам, кому ми завдячуємо визволенням від фашистсьої нечисті, і що місто вціліло, ще й сучасна пам’ятка архітектури вокзал станції Козятин, яким захоплюються наші гості і ми, мешканці міста залізничників, — пише директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаречич

В дописі йдеться — наприкінці 1943 р. фашисти зосередили в Козятині великі військові сили. Крім залізничного вузла, тут знаходились склади військового майна і зброї. Підступи до міста були надійно блоковані. Та війська 1-го Українського фронту, зокрема 1-ої танкової армії , розвиваючи наступ, наблизилися до міста і 28 грудня 1943 р. оволоділи ним.

Цитуємо допис

«Коли ще тривали бої в самому Козятині гітлерівці направили по залізничній колії з боку Погребищ бронепотяг на допомогу козятинському гарнізону. Це був Panzerzug 31 – німецький бронепотяг складений з радянських трофейних броневагонів. Від інших він відрізнявся величезними хрестами для швидкого розпізнавання своєю авіацією, адже зовні його можна було прийняти за радянський. Довелось на його знищення кинути 3 танки і батарею самохідних гармат. «Казатин ещё не был полностью очищен от врага, когда разведка донесла, что по железной дороге со стороны Погребище идёт неприятельский бронепоезд, мне стало ясно: противник может ударить в левый фланг, помешать подходу наших частей. На уничтожение бронепоезда я бросил три танка из своего резерва и подоспевшую к этому времени батарею самоходных орудий. Этих сил оказалось достаточно, чтобы уничтожить бронепоезд.» (Зі спогадів І.Н.Бойко) За німецькими даними Panzerzug 31 був підірваний своєю командою поблизу Козятина через неможливість відходу.

























Оговтавшись від несподіваного удару і втрати Козятина, вже наступного дня, 29 грудня німецькі війська розпочали масовані атаки з метою відбити назад важливий залізничний вузол. Наступ вівся з боку Бердичева силами 20 моторизованої дивізії у складі якої було 110 танків. У результаті контратаки, гітлерівцям у першій половині дня, вдалось потіснити частини радянської 38 армії і оволодіти селами Закутинці, Панасівка, Пузирки. Але на цьому німецький наступ захлинувся. Піхота 38 армії підсилена танками, що своєчасно підійшли з Козятина, не тільки зупинили наступ у районі сіл Білопілля та Непедівка але й розгромила частини 20 моторизованої та 19 і 25 танкових дивізій противника. Зазнавши великих втрат в особовому складі та техніці гітлерівці відступили.

Оригінальною мовою документів.

«На участке Бердичев – Казатин противник ввёл в бой 20 мд (моторизованную дивизию), с которой действовало до 110 танков.

Основная групировка войск противника в составе девяти дивизий, из них пять танковых (1, 8 тд, тд СС «Райх» и «Адольф Гитлер»), одна мотодивизия (20 мд), одна артилерийская (18 ад) и две пехотных (68 и 454) действует на рубеже: Троковичи – Бердичев – Казатин.

(...) 38 армия. Противник против наступающих частей армии в первой половине дня силами 110 танков с мотопехотой предпринял контратаку из направления Бердичев, в результате потеснил наши войска и овладел: Закутинцы, Панасовка, Пузырки. Последующие контратаки противника были отбиты.

(...) 1 ТА (танковая армія) главными силами до подхода пехоты в течение дня оставалась в районе Казатин. Частью сил армия совместно с пехотой 38 армии вела бои против контратакующих с направления Бердичев 110 танков и мотопехоты противника. К исходу дня на этом участке танки 1 ТА вели бои в боевых порядках пехоты в районе м. Билопилля (с. Белополье Казатинского района), Непедивка (Непёдовка Казатинского района)»

«Командиру 8 Гв. МК (гвардейского механизированного корпуса)

Боевое донесение № 14 штабриг (штаба бригады) 1 Гв. ордена Ленина Т. бр. (1-й гвардейской ордена Ленина танковой бригады)

Сев.окр. Казатин 29.12.43 16.00

1. Разгромленные части [германских] 19 и 25 ТД с вновь подходящими частями 20 МД и 82 ПД отошли в юго-западном и западном направлении, понеся большие потери в людском составе и технике.

2. 13.00 29.12.43 г. 6 танков и до 150 человек пехоты противника прорвались и контратаковали наши части в направлении сахарозавода. В 14.00 10 танков и до батальона пехоты контратаковали наши части с юга в направлении сахарозавода. ТБ с ротой автоматчиков МБА и частями полковника Бабаджаняна (20-я гвардейская механизированная бригада) ведет бой с прорвавшимся противником в вышеуказанных районах.

3. 1 Гв. ордена Ленина Тбр. имела задачу: после овладения д. Сестриновка, Волоховские Макаринцы - сосредоточиться на сев. окр. Казатин.

Согласно спущенного частям бригады боевого распоряжения № 033/ОП от 29.12.43 1 ТБ к 13.00 сосредоточился на сев.-зап. окр. Казатин в готовности нанести контрудар противнику в направлениях: а) Пиковец, б) Рубанка, в) Титусевка, г) М. Белиловка.

Разведрота - сосредоточилась на северной окраине Казатин (западнее озера). Рота имеет задачу: вести непрерывную разведку в направлениях: Напёдовка, Пляховая, Соколец, одновременно держать постоянную связь с частями, действующими на данном направлении.

В районе сосредоточения вся материальная боевая и колесная матчасть окапывается, маскируется, для личного состава роются щели организована надежная охрана матчасти и личного состава.

Командир 1 Гв. ордена Ленина Тб гвардии полковник Горелов

Начальник штаба бригады гвардии подполковник Соловьев». ( ЦАМО, Фонд 3060, Опис 1, Справа 22, Аркуш 6).

У цих боях загинув танковий ас, командир роти 2-го батальйону 1-ї гвардійської танкової бригади, кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2-го ступеня, ордена Леніна гвардії старший лейтенант Бессарабов Георгій Іванович, на бойовому рахунку якого було 12 німецьких танків. В бою за село Махаринці під Козятином він на своєму танку розгромив німецьку автоколону, але сам загинув. Рештки воїна були перепоховані у братській могилі в районі ПРБ м. Козятина на вулиці Захисників України.

















В боях за визволення Козятина відзначились піхотні і танкові частини, зокрема , підрозділи 67 гвардійського танкового полку під командуванням подолянина гвардії підполковника двічі Героя Радянського Союзу Івана Бойка. Першою в місто увірвалась танкова рота лейтенанта Бессарабова, який посмертно нагороджений орденами та медалями.

За мужність і героїзм виявлені при звільненні Козятина Іван Бойко, Михайло Бушилов, Петро Грибалєв, Володимир Підгорбунський удостоєні звання Героїв . Сотні бійців і командирів нагороджені орденами і медалями.

Напередодні нового року 31 грудня 1943 р. був призначений військовим комендантом нашого міста, українець за походженням, Денис Матвійович Осадчий , уродженець с. Витязівки Херсонської губернії, нині Кропивницького району на той час Кіровоградської області . За свої подвиги в боях другої світової війни був нагороджений Зіркою Героя, але посмертно у 1945 р.. Комендат міста був учасником подій 1918-1920 –х років. У 1928 р. закінчив Закавказьку військову школу у м. Баку , курси вдосконалення командного складу військових у 1940 р. Відзначився в боях у серпні 1944 , як командир 6-ї гвардійської мотострілецької бригади 5-го гвардійського танкового корпусу під час прориву оборони противника на території Румунії. Загинув у бою.

В кровопролитних боях за визволення міста полягло 819 воїнів-визволителів, всі їх прізвища висічено на гранітних плитах меморіалу в районі ПРБ по вулиці Захисників України, згідно облікової карточки військових захоронень №270 станом на 23 вересня 1991 р. серед яких 60 осіб безіменні. Ще 56 прізвищ померло від ран у військовому шпиталі ( бувший тубдиспансер на ст. Планова ) під час визволення. Їх прізвища вибито на гранітній плиті братської могили на території .

— Не забуваймо полеглих та страчених наших підпільників антифашистського угрупування «Залізничник» Івана Сєрбіна та Михайла Кондрацького. А також закатованих, померлих від ран та виснажливої праці, хвороб 7138 воїнів табору для військовополонених в Козятині № 358 N, яких прах може й досі знаходитися за приміщенням ВОХРУ на ПРБ, де їх тіла прикопували. Пам'ятаємо усіх мирних жителів єврейського походження, матросів, ромів, підпільників , партизанів з нашої та сусідніх територій. Пам’ятаймо тих, хто пролив кров за нашу землю. Вічна пам’ять Героям. І хай допоможе Господь й сьогодні нашим Воїнам- землякам боронити свою землю й вистояти, подолавши ворога, — пише Лілія Макаревич. — Підготував історик, пошуковець, дослідник , уродженець міста Козятин Олександр Цілецький. Щиро дякуємо за надані матеріали»

Усі публікації про історію Козятина та району читайте ТУТ

Читайте також:

До 80-річниці визволення Козятинщини від фашистських загарбників в училищі грали у футбол

У нашому районі презентували «Книгу Пам’яті полеглих за Україну. Вінницька область»

Наприкінці XIX століття у Козятині розводили поштових голубів. Цікаві факти від музейників

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.