У Пиківцях поховали Героя України Петра Радзихівського

• У неділю, 19 червня, на площі нашого міста попрощався з Героєм України Петром Радзихівським. Він загинув захищаючи Україну. Поховали головного сержанта взводу охорони Хмельницького РТЦК Петра Радзихівського на місцевому кладовищі, в селі Пиковець де він народився і виріс. 

Початок траурного мітингу на запланованих 12 дня трохи затягнувся. Дорога з Пиковця важка, а в літню спеку — тим паче. Люди поміж собою говорили, що, можливо не варто Героя везти на площу в Козятин. Простіше тими ж автобусами привезти в село людей, які хотіли б з ним попрощатися. Але прощання у Козятині — це бажання рідних і близьких героя. Міська рада чим може тим і допомагає в організаційних питаннях поховання.

Поки мітинг не почався, ми підійшли  до чоловіка, який стояв в холодку під деревом з суцвіттям троянд і запитали його ким йому приходиться загиблий воїн.

 — Це мій хороший знайомий і хороша людина, —  відповів Андрій.

Площа нашого міста зустріла Героя Петра Радзихівського піснею «Пливе кача».  Люди, що зібралися на площі, встали з колін тільки коли труну з тілом загиблого захисника України поставили на постамент.

Відкрила мітинг реквієм начальник відділу Козятинської культури Світлана Рибінська словами: «Йде війна за існування нашої держави. У нас хочуть відібрати право на життя, право бути українцями. Найкращі, найсміливіші, найвідчайдушніші  воїни, весь люд український протистоїть рашистській навалі і дивують світ.

Ми втрачаємо на цьому шляху і кожна втрата пече і болить кожного з нас.

Знову трагічна звістка сколихнула нашу громаду про втрату. Сьогодні, 19 червня, ми проводимо в останню путь Петра Володимировича Радзихівського» — сказала очільниця відділу культури і передала слово священнику Православної церкви України  Роману Масирі. Настоятель храму Святого Іллі отець Роман спочатку провів заупокійну молитву, а потім звернувся до громади біля мікрофона. Наголосив, що  Петро віддав життя за ближнього і буде тепер жити в царстві Божому.

До громади і батьків Героя звернулася міський голова. Батькам вона подякувала за добре вихованого сина, а громаду за те, що прийшли провести захисника України в останню дорогу.

Коли стали прощатися з Петром Радзихівським, козятинчани витирали непрохані сльози.

— Я його не знав та так сталося, що тепер всі українці між собою стали рідні. — розповідає наш земляк Сергій. —  Трохи розпитав за нього хто знав його. Батьки залишились без сина. Його сестри залишились без найкращого брата. Дружина залишилась без доброго чоловіка. Ще зовсім маленька його донька осиротіла залишившись без люблячого тата. І це горе однієї української сім’ї. Скільки таких сімей по всій Україні? Як тут не просльозитися… — казав чоловік. 

На площі знов заграла «Пливе кача» і траурна процесія взяла курс на Пиковець. Вже в селі побратими захисника України від ставка понесли загиблого  воїна на плечах.

На кладовищі священик провів заупокійну молитву. Багато добрих слів про свого земляка сказали староста старостинського округу Олена Борчаківська та директор школи Юрій Безпалько і знов настала мить останнього прощання. Над тілом захисника України схилили свої голови Мама Героя Кароліна Валеріївна, дружина воїна Тетяна, сестри Валентина та Тетяна. На честь Петра Радзихівського прогримів від його побратимів військовий салют. Так з’явилася могилка в Пиковцю. Петро Радзихівський віддав життя, щоб ні в Козятині, ні в Пиківцях не було Маріуполя, Бучі, Ірпеня. Вічна пам'ять Герою

Читайте також:

• «Ти більше не прийдеш до мене і не скажеш: мамцю моя, я біля тебе»
• Проклята війна перекреслила всі мрії Героя Олега Ясінського

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.