У Козятинській громаді сьогодні прощалися з двома воїнами

• Сьогодні, 9 січня Козятинська громада попрощалася з нашими Захисниками, які боролися за нашу свободу та незалежність — Романом Завальнюком та Михайлом Мариничем.

На сторінці Козятинського міського голови опублікували допис з церемонією прощання

Про Воїнів

Роман Завальнюк народився 6 лютого 1980 року в селищі Турбів, Липовецького району. Закінчив місцеву школу, згодом Заболотнянський сільськогосподарський технікум за фахом агроном. Після закінчення навчання — працював за спеціальністю.

У 2000 році переїхав в Непедівку та працював в агрофірмі «Світанок». Згодом знову переїхав до Козятина з дружиною.

З 2015 році Роман ніс військову службу в зоні АТО, в населених пунктах Маріуполь та Мар’їнка. Після того, як був демобілізований, повернувся знову на залізницю, але працював вже в Києві, потім в Українській Технологічній компанії у місті Козятин.

1 березня 2022 року був знову призваний на військову службу та проходив її у батальйоні територіальної оборони. Брав участь у бойових діях в районі міста Бахмут. З того пекла Роману вдалося вийти двічі. Артилерист, командир гармати, старший солдат, надійний товариш та побратим, здоров’я якого забрала війна, а, зрештою і життя.

В Романа лишилися дружина, син та донька. Поховали Воїна на кладовищі в с.Непедівка.





















Михайло Маринич народився 17 січня 1982 р. в нашому місті, навчався в 5 — тій школі. По закінченню Харківського залізничного університету пішов на роботу у Вагонне депо. У 2014 році Михайло Романович став на захист нашої Батьківщини, звільнився перед повномасштабною війною. А 22 лютого 2022 року знову пішов у військкомат, звідки одразу на передову в Миколаїв. Після поранення відновлювався у госпіталі. Після лікування продовжив службу на Херсонському напрямку, де знов отримав поранення. Далі служив в Бахмуті, де після поранення та лікування – ротація. Бувши вдома захворів і знову госпіталь, не дочекавшись звільнення поїхав знову на передову.

Після звільнення почав лікування в Козятині, далі у Вінницькому госпіталі. Але на жаль: пережите на лінії зіткнення, втрата побратимів, численні важкі поранення не пройшли безслідно і як наслідок наша громада і вся Україна осиротіли. У Михайла Романовича залишився батько — також учасник бойових дій, мама, сестра, дружина та діти.

Поховали захисник на Алеї Слави на міському кладовищі.









— Втрати таких неймовірних воїнів - ціна майбутньої Перемоги. Найвища ціна. Треба робити все можливе і неможливе для підтримки української армії. Допомагайте Збройним Силам. Бо вистоять вони — вистоїть Україна! — йдеться у дописі

Читайте також:

Він захищав нас і помер від хвороби. В останню дорогу провели Миколу Шевчука

«Назавжди в наших серцях». Загинув випускник Махаринецької гімназії, Герой Микола Рябцов

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.