Він захищав нас і помер від хвороби. В останню дорогу провели Миколу Шевчука

• Воїн Микола Шевчук помер у лікарні 4 січня від важкої хвороби, не доживши до свого піввікового ювілею всього півтора року.
• Маючи досвід воювати з московитами під час АТО, він з перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати українську землю.

Солдат ЗСУ Микола Шевчук пішов на війну добровольцем і воював в самих гарячих точках на сході України. Останнім часом наш земляк служив в 3-й окремій танковій залізній бригаді, що боронила Українську землю на Харківському напрямку на посаді помічника гранатометника. 

Перемагати ворога у нього виходило, а перемогти важку хворобу — сил не залишилось і ввечері, 4-го січня помер у лікарні.

У п’ятницю, 5-го січня, громада зустріла свого захисника живим коридором. Того ж дня з ним прощалися вдома рідні й близькі, а 6-го січня — прощалася громада.

Провести захисника в останню дорогу прийшли його друзі, колеги по роботі, однокласники, родичі, сусіди, побратими Олександр з Панасівки та Олег з Козятина, з якими він служив, жителі Пузирок і навколишніх сіл, духовенство та керівництво селищної ради.

Несли тіло воїна крізь «живий коридор» дорогою, встеленою гвоздиками й трояндами  на руках військових і однокласників до храму святого Йоана Хрестителя.

Заупокійну панахиду за померлим воїном провів духовний отець громади благочинний Вінницько- Барської єпархії Валерій Кушнір.

Після заупокійної молитви траурна колона взяла курс до сільського кладовища. Там за воїном провели мітинг скорботи і пам’яті.

Відкрила мітинг реквієм староста громади Галина Корніюк. Вона розповіла біографію Героя, подякувала батькам Миколи Васильовича Василю Владиславовичу та Галині Олександрівні за такого сина і надала слово селищному голові Олександру Амонсу та настоятелю храму Митрофорному протоієрею отцю Валерію. 

Виступаючі дякували Миколі Шевчуку за його подвиг, за те, що він був вірний військовій присязі у боротьбі з ворогом. Був надійним товаришем, справжнім патріотом своєї держави; і надійним товаришем для побратимів. Згадували, яким він був у цивільному житті — добрим, щирим, справедливим, люблячим чоловіком для дружини Олени Василівни і батьком своїм трьом любим дочкам, турботливим сином для батьків, хорошим братом і дідусем для 5-ти річної внучки Кароліни.

Військові в почестях передали дружині Героя державний прапор, яким була накрита труна воїна.

Поховала громада свого захисника під Славень України та військовий салют від салютної групи.

Микола Шевчук став ще одним воїном небесного війська, який продовжуватиме нас захищати вже з небес — говорили в громаді між собою. Герої не вмирають до тих пір, поки ми за них будемо пам’ятати. 

Попрощавшись з Миколою Шевчуком востаннє, ведуча мітингу сказала: «Вічна памʼять і шана Герою — захиснику Шевчуку Миколі Васильовичу. Ніколи не забудемо, він все зробив, щоб про нього ми вічно пам’ятали».

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.