Руслан Гончарук з 59 бригади не повернувся із бойового завдання: рідні б'ють на сполох

• Рідні військовослужбовця Руслана Гончарука б’ють на сполох та звертаються за допомогою. Він —  воїн 59 окремої мотопіхотної бригади, 2 мотопіхотного відділення, 2 мотопіхотного взводу, 1 мотопіхотної роти ( В/ч А 2896). З 21 вересня 2024 року Руслан вважається зниклим безвісти. Напрямок — Покровський (населений пункт Гірник).

Там зараз точаться запеклі бої. Інформації про той злощасний день вони знають не багато. Лише те, що о 22 годині 20 вересня він, разом зі своїми побратимами, пішов на завдання і… не повернувся.

— Руслана туди привезли і зразу кинули на задання, — розповідає сестра військовослужбовця Людмила Коновальчук. — Він навіть нам не встиг нічого сказати, оце тільки розповів скачати програму — якщо він з'явиться в мережі, щоб можна було побалакати. Ще перед цим написав дружині не дзвонити, тільки писати. І все… Телефон Руслана мовчить, глухота, нема ні гудків, ні те, що в нього немає мережі, нічого.

Руслану Гончаруку 46. Він родом з Дубових Махаринець, Самгородоцької громади. Дали повістку з’явитися в ТЦК на оновлення даних, пройшов медкомісію. Потім місяць навчання і після них відразу ж відправили на Покровський напрямок.

— В нього проблеми зі здоров'ям, з кишково-шлунковим трактом (язви), він без ліків не може взагалі, але… — розповідає Людмила. — Питань дуже багато, а відповідей немає. Навчання було в Гайсині, він навіть не встиг сказати, який у нього позивний, мав пізніше набрати. 28 вересня його дружина Діна була у військкоматі. Там їй сказали, що він на завданні, що все нормально, а 5 жовтня дали сповіщення — 21 вересня о 22.00 зник безвісти. То як це все нормально?

З того дня всі на нервах, живуть у тривозі, немає спокою… Почали оббивати пороги військкоматів, звернулися у поліцію, здали аналізи на ДНК, завели справу, на Міністерство оборони написали листи.

Людмила скаржиться, що в сповіщенні навіть не написали, яка бригада і який батальйон. Це ще Руслан встиг сказати. 

— Понаписували всі заяви і на тому, мабуть, амінь, — бідкається Людмила. — У Червоний Хрест не можна додзвонитися. Наш кум, який теж воює, подавав запити та командування Руслана, але відповіді не дають. Ніхто не хоче брати на себе відповідальності. Немає людей і нема в кого питати. Знаю, що мав бути мітинг, бо таких як ми, багато, але заборонили. Всі кажуть чекати. А що чекати? Стільки людей шукають з цієї бригади, я як побачила…Прошу вашої допомоги, питайте у цієї бригади, хай виходять на зв'язок з рідними і надають інформацію, де пропали люди. Вони ж їх взяли живими і здоровими. Де вони поділися? Чого забороняють виходити на мітинги? Чому не можна сконтактувати з командуванням? Ми ж маємо знати де наші рідні! Але що там, як кажуть нема тіла — нема і діла.

Аби надати цій ситуації розголосу, Людмила написала пост у фейсбуці про зникнення брата, коментує також пости відомих вінницьких політиків, де просить допомогти дізнатися, що з її братом. Хоче вийти на вінницькі ЗМІ, просить відгукнутися тих, чиї рідні теж в цій бригаді, побратимів Руслана, щоб дізнатися хоч якусь звісточку. Адже невідомість…вбиває.

— Поки ніхто не відгукнувся, — каже Людмила. — Я не знаю що робити, у нас немає ніяких контактів. Хлопці цієї частини, бригади — відізвіться! Контактний номер 0665870068

Вдома на Руслана чекають мама, сестра, дружина, троє дітей. Чекають, що він повернеться живим і здоровим, чекають, що дасть про себе знати…

Ми ж у свою чергу написали інформаційний запит. Звернулися до прес-служби 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка

Прийшла відповідь. Читайте, що кажуть у 59 бригаді про зниклого безвісти воїна Руслана Гончарука

Читайте:

«Майже рік щосекунди чекаю дзвінок». Рідні шукають мінометника Віталія Чогло

Мати двох Захисників звертається за допомогою. Потрібні кошти на ремонт авто

Мав приїхати на Новий Рік у відпустку, а потрапив в полон до ворога

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.