Мав приїхати на Новий Рік у відпустку, а потрапив в полон до ворога

• Наш земляк, військовослужбовець ЗСУ Віктор Набоков, який захищав Україну на Донецькому напрямку, наразі знаходиться у полоні в окупантів.
• Мати вже оббила пороги військкоматів та поліції, аби дізнатися якомога більше — де її син, як повернути додому.
• А рідні та друзі діляться відео Віктора з полону і шукають контакти, аби допомогти йому потрапити у список на обмін.

Віктор Набоков народився і виріс у селі Блажіївка, Самгородоцької громади. Згодом проживав та працював у Козятині. 36-річного чоловіка призвали на службу в ЗСУ 27 квітня цього року. Кілька місяців навчання і він став на захист нашої Батьківщини. Воював у самісінькому пеклі, на Донеччині. Та днями у соціальних мережах з'явилося відео, на якому видно, що він потрапив у полон до ворога.

— Будь ласка, допоможіть. Мій рідний братик, Віктор Анатолійович Набоков зараз знаходиться у полоні, воював у Донецьку, Лиманський напрямок, 21 окрема механізована інгулецька бригада 97 батальйон в/ч А 0414. Може хтось має інформацію про обмін полонених, допоможіть, благаю, — написала на своїй сторінці рідна сестра Віктора Тетяна Гайдученко.

Наші журналісти поспілкувалися з мамою нашого військовослужбовця Раїсою Набоковою. Вона розповіла, як дізналася, що її син в полоні і як оббиває пороги військкоматів, аби повернути його додому.

Воював на «нулі»

— Він вже сім місяців як воює, — розповідає мама Раїса. — Ввечері принесли повістку, вранці пішов у військкомат і в обід його вже відправили. Три місяці навчався у військовій частині у Чернігівській області. Потім його ще на місяць залишили. Згодом відправили на Дніпро, поміняли другу частину — вже був у 60 мотопіхотній. 31 жовтня його відправили у Донецьку область, на Лиманський напрямок, на «нуль». Він був там з по 21 листопада. І вже 16 я його шукала і писала заяви і в поліцію, і у військкомат, скрізь. Бо не виходив на зв’язок. Тоді поліція Лиману його знайшла і сказали мені, що він на позиціях. Подзвонить як тільки буде така можливість. 

Мати чекала і дочекалася. Вранці 22 листопада Віктор з’явився в мережі. Зателефонував і повідомив, що його, разом з побратимами, вивели з «нуля». Але лише на чотири дні. 

— Я йому в той день послала посилку, він попросив бушлат теплий і штани, продукти, — говорить пані Раїса. — Він за два дні її отримав і 26 листопада ввечері подзвонив і повідомив, що їх вночі вивозять знов на «нуль». Наче казав, що до 6 грудня, а далі якщо він не буде виходити на зв'язок, дав номера телефонів ротного, сержанта, щоб я мала куди дзвонити. 

Скинули відео, що син у полоні

На наступний день, 27 листопада мати набрала сина, щоб дізнатися, як він там та телефон був поза зоною. Впевнилася — син таки «на нулі». Хвилювання, тривожність, кількаденне очікування. І вчора (2 грудня) жінці позвонили з села і скинули відео з Віктором — він в полоні.

— Я відразу пішла у військкомат, писала заяву, показувала їм відео, — каже мама військовослужбовця. — Мені там сказали, що поки їм не прийде з військової частини Донеччини (з Лиману) сповіщення, що він дійсно полонений, ніхто нічого робити не буде. В поліції була, теж понаписувала всі заяви. І ДНК в мене брали. Телефонують з поліції Лиману, а я не можу подати ні в Червоний Хрест заяву, нікуди, щоб його вписали в списки військовополонених, щоб потім можна було на обмін подати. Коли прийде те сповіщення з частини — вони не знають. Віктор в них рахується як безвісти зниклий. Але чого? Є ж відео, що він в полоні.

«Ніхто мені з частини не дзвонить і нічого мені не кажуть»

Від цієї новини в жилах холоне кров, адже невідомо, коли і як дитина повернеться додому. Щодо відео, у ньому Віктор говорить, що його в полоні нагодували і одягнули. Пані Раїса впевнена, сина змусили так говорити. До речі, за словами матері захисника, їй сказали, що відео записали з телефону сина і виставили в інтернет.

— В цей самий день доньці прийшла смс від Віті. Було написано: «Я в полоні, зі мною добре поводяться і накормили, і напоїли, і вділи», — говорить пані Раїса. Я не вірю в це. Він говорить, а в нього лице таке, ще й певно з якогось листка читає, щоб там це все правильно сказати, на цій російській мові їхній. 

З того часу, як мати побачила сина на відео, вона постійно йому телефонує. Але він поза зоною. Каже, що послала йому смску: «Сину, ти ще на позиції? Як ти там». Стоїть дві галочки, повідомлення отримане, але коли вкотре набирає номер, щоб почути рідний голос — відповіді не має.

— Мені кажуть: «Це добре, що він в полоні, живий». Але ж ще не знати який він там, як звідти вийде з того полону і коли… Ніхто мені з частини не дзвонить і нічого мені не кажуть. В мене є три номери, і до ротного, і до комбату, але вони теж всі поза зоною досяжності…Вітя воює сім місяців і йому мала бути відпустка, 10 днів. Він ще казав мені: «Мам, може мене відпустять і я на Новий рік приїду!» От приїхав уже…

Читайте також:

• «Він постійно в списках на обмін, але кацапи його не привозять». Андрій Муравський з Козятина у полоні

• «Чотири місяці молитви, віри та надії на повернення додому»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.