«Майже рік щосекунди чекаю дзвінок». Рідні шукають мінометника Віталія Чогло
- Нашого земляка, військовслужбовця-мінометника, 47-річного козятинчанина Віталія Чогло мама, дружина та троє донькок розшукують вже майже рік.
- Востаннє вони чули рідний голос наприкінці березня минулого року, 29 чи 30 березня, точно не пам’ятають. А з четвертого квітня — Віталій офіційно вважається зниклим безвісти.
Пішов третій рік великої війни росії проти України. Скільки вбитих, полонених, поранених та зниклих безвісти цивільних та дорослих, дітей, військовослужбовців. Скільки зруйнованих доль принесли окупанти на нашу землю. Море сліз, страждань, недоспаних і тривожних ночей. Жінки чекають своїх чоловіків, діти — батьків, а матері — синів, які стали на оборону від ворога. Все це, на жаль, пережила і досі переживає козятинчанка Любов Устимівна. Вона — мама військовослужбовця Віталія Чогло, якого вже майже рік немає поруч. 15 січня 2023 року Віталія мобілізували, а з 4 квітня він вважається зниклим безвісти. З того часу, скільки б рідні не шукали, куди б не зверталися, та від сина, чоловіка та батька ні слуху, ні духу. Жодної інформації…
— 27 травня Віталію буде 48, — розповідає мама Воїна Любов Устимівна. — Востаннє він спілкувався зі своєю донькою по телефону. Розповідав, що все у нього добре, все в порядку.
До війни Віталій працював на Козятинському м'ясокомбінаті. Коли став на захист держави, воював та захищав рідну землю у складі 57 бригади, 34 батальйону, 3 роти, 1 взводу. Навесні минулого року разом зі своїми побратимами був на бойових позиціях у Часовому Яру, що на Донеччині. Тобто, в одній із найгарячіших точок.
— Нам сказали волонтери, які були в його батальйоні, що вони вийшли на позиції. Віталій був навідником міномету і… прилетіла ракета, прямо в той міномет, по їх позиціях, — говорить Любов Устимівна. — Після цього ніхто нічого про них не знає. Ми вже де тільки могли про нього питали, волонтери займалися пошуками. Та все марно. Побратими теж нічого не кажуть, можливо, їх теж немає. Вже скрізь шукали: і в списках полонених, і в списках поранених, і по госпіталях різних. Діти шукають його, дружина, всі ми — ніде нема. У військкоматі теж нічого не кажуть. Я вже за рік стільки виплакала…
Любов Устимівна розповіла, що зробили все, що в їхніх силах, аби розшукати Віталія. Були в поліції. Молодший брат здавав аналіз ДНК, всі необхідні документи. Доньки скрізь пишуть, але результату немає.
У Любові Устимівни три сина. Віталій — середній. Має родину — дружину та троє доньок. Всі вони чекають додому найріднішу людину. Моляться та вірять у диво, вірять у те, що він повернеться додому.
— Його телефон не відповідає, хоч і постійно дзвоню, — каже мама захисника. — Щохвилини і щосекунди чекаю дзвінка і думаю, а раптом хтось зателефонує. Чекаю… і так вже майже рік. Може хтось прочитає і обізветься, може побратими, які побачать його і нам повідомлять, що з ним. Я лише одне хочу — щоб він з'явився, щоб діти не плакали і не переживали. Бо ця невизначеність вбиває…Молимось і віримо, що він живий. Нам важлива будь-яка інформація, що стосується нашого Віталія. Допоможіть розшукати сина.
Читайте також:
Мав приїхати на Новий Рік у відпустку, а потрапив в полон до ворога
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
