«Мамо відпусти, краще за мене моїх батьків ніхто не захистить»

• Він був яскравою постаттю. При зустрічі з друзями був завжди усміхненим. Коли на нашу землю прийшов не проханий ворог,
• Григорій Крента чотири рази ходив у військкомат і йому відмовляли. Але добився свого до ЗСУ.
• Захищав Україну на різних напрямках, у перший день осені 2023 року загинув.

Їхав загиблий воїн додому з поля бою більше тижня. Громада зустріла його 10 вересня живим коридором, кидаючи під траурний кортеж букети квітів.

Спочатку прощання з Героєм було біля будинку де він народився і виріс, а потім траурна колона рушила до храму Святого пророка Іллі.

Чин похорон за загиблим воїном провели настоятель храму отець Роман та настоятель храму Різдва пресвятої Богородиці села Махнівки отець Володимир. Коли йшла служба Божа, ми від близьких загиблого воїна дізналися, що народився Григорій Крента 20 березня 1987 року. У 1993 році пішов у перший клас школи № 3. Однокласники його згадують атлетичним, активним, завжди усміхненим, і що його тато Микола Крента на кожне свято писав для школи вірші.

Після школи Григорій Крента став навчатися у залізничному училищі нашого міста. Далі — строкова військова служба. Після демобілізації вступив до Національного транспортного університету. По завершенні навчання у ВУЗі став працювати залізничником, продовживши справу діда та батька. Спочатку працював на станції Святошин, а згодом черговим по станції Київ-Волинський.

Колега по роботі загиблого воїна, машиніст депо Дарниця Олексій Василевський знав Григорія з тих пір, як він тільки почав працювати на станції Святошино. За словами столичного залізничника на роботі про загиблого воїна казали, що це сонячний чоловік навіть у похмуру погоду. 

— При зустрічі від нього йшла позитивна енергія. Він завжди був веселим і життєрадісним. Коли почалось повномасштабне російське вторгнення, Григорій став задумливим і мовчазним. Лише потім нам стало відомо, що таким він був тому, що його не брали на фронт захищати Україну. Чотири рази він звертався до військкомату, а йому відмовляли. Та все таки він свого добився його призвали до українського війська, — з гордістю про Григорія сказав машиніст депо Дарниця Олексій Василевський.

Від близьких загиблого Героя стало відомо, що спочатку наш земляк воював на Чернігівщині, потім проходив навчання за кордоном. З навчання Григорій Крента повернувся снайпером.

Священики завершили заупокійну молитву і траурна процесія взяла курс на площу.

Громада зустріла свого захисника, стоячи на колінах. Серед присутніх була ціла делегація столичних залізничників. Майже половина однокласників, випускників 2004 року, друзі Григорія, друзі і знайомі батьків, сусіди і небайдужі люди.

Мітинг реквієм відкрила начальник відділу культури міськради Світлана Рибінська. 

— У горя немає ліку, немає берегів. Все це вміщується в людських серцях. Вони розбиваються і рубцюються. Надто високою ціною шліфується нація. Мир і дружба з московією — це нищення України. Не дозволяють цьому пеклу стати нашим життям наші славні воїни — захисники України. Тому так болить, коли ми їх втрачаємо, — сказала ведуча мітингу і зупинилась на біографії Героя.

Початок біографії Григорія співпав з розповідями близьких загиблого воїна. Призвали нашого земляка 1-го березня 2023 до В/Ч А-4723 -44 окремої механізованої бригади. Навчався воювати на зброї західного зразка Григорій в Польщі. З Польщі старший солдат Григорій Крента повернувся снайпером. Воював на Харківщині, Куп’янско- Лиманському напрямку і як завжди виконував свою роботу на високому рівні і на повну.

Старший солдат Григорій Крента вірний військовій присязі в бою за нашу Батьківщину під час мінометного обстрілу в районі селища Новоселівське Сватівського району Луганської області 1-го вересня 2023 року, отримавши поранення, несумісні з життям, загинув, — сказала Світлана Рибінська і запросила до молитви Благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії настоятеля храму Святого пророка Іллі Романа Масиру та настоятеля храму Різдва пресвятої Богородиці села Махнівки ієрея Володимира.

Потім слово мали отець Роман, міський голова Тетяна Єрмолаєва, класний керівник загиблого воїна Тетяна Кашперовецька і сусідка воїна небесного військи та директор школи, де навчався Григорій, Анна Ольхом’як.

Міський голова низько вклонилася батькам Героя і розповіла, як Григорій рвався гнати з нашої землі ворога. 

— Мати була проти, щоб її син добровольцем йшов на фронт. Та він стояв на своєму. «Мамо відпусти, краще за мене моїх батьків ніхто не захистить. Відпусти, щоб я на тебе не ображався» — сказав син матері, —  розповіла  очільниця міста.  — Мати з болем в душі погодилась, а син червоний кашкет чергового по станції змінив на форму хакі.

Анна Ольхом’як сказала:

— Сьогодні сумує весь педагогічний колектив і висловлює слова вдячності батькам Григорія. Ми сьогодні втратили ще одного нашого захисника і випускника. Хочу особисто сказати про Грішу. Він був моїм сусідом. Ми з ним гралися, коли були дітьми. Ми з ним були в одній компанії, тому що ми були з ним з одного двору. Він був дуже щирий, дуже добрий, дуже порядним. Він нікого не міг залишити в якійсь біді. Він завжди був дуже ввічливим. Він таким залишиться в моїй пам’яті, в пам’яті його першої вчительки Тетяни Миколаївни, в пам’яті однокласників та друзів. Ми сьогодні стояли, згадували Грішу і надзвичайно пронизував великий біль цієї втрати. Шановні батьки, доземний вам уклін за такого сина. Нехай Бог забере його в своє небесне військо Нехай він нас захищає звідти і ми не будемо більше втрачати наших хлопців.

З Героєм стала прощатися громада, а попрощавшись, почали свого земляка  проводити в останню дорогу.

Поховали Григорія Кренту на алеї Слави міського кладовища під Гімн України та військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.