«Мамо, не плач». З далеку сповістили, що Вова вже дома, в рідному Збаражі»

• Самгородоцька громада 15 листопада прощалася з Героєм Володимиром Семенюком
• Вздовж автошляху громади жителі створили живий ланцюг, встеливши дорогу до рідної домівки воїна живими квітами.
• До траурного кортежу долучилися десятки автомобілів жителів громади з прапорами України. 

У п'ятницю, 15 листопада Володимир Семенюк повернувся з полю бою знову, але вже назавжди

• Залишив дружину та неповнолітніх синів. На війні загинув Герой Володимир Семенюк

— Хвилини очікування загиблого бійця здавалися вічністю… Але пронизливі звуки сирени та «Мамо, не плач» з далеку сповістили, що Вова вже дома, на рідній землі, в рідному Збаражі…Вздовж автошляху громади жителі створили живий ланцюг, встеливши дорогу до рідної домівки воїна живими квітами. До траурного кортежу долучилися десятки автомобілів жителів громади з прапорами України. Залилася слізьми рідна оселя Героя, заплакало рясним холодним дощем небо — він повернувся назавжди, аби тут спочити вічним сном, — повідомляє Самгороок Наш

Про Героя

Володимир Семенюк, народився 01 вересня 1992 року у селі Збараж, в родині Сергія Володимировича та Ганни Володимирівни Семенюків.

Всі дитячі та юнацькі роки наш Герой провів у рідному селі. У 1999 році пішов до 1-го класу Збаразької школи. У 2007 році закінчив 9 класів. Повну загальну середню освіту отримав у 2009 році, закінчивши Самгородоцьку загальноосвітню школу. Після школи навчався у Новогребельському профтехучилищі. Після закінчення навчання переїхав у м. Вінниця. Розпочав трудову діяльність у Тролейбусному Депо. У 2012 році Володимир одружився. Разом з дружиною Іриною виховували двох синів: Владислава та Андрія.

16 вересня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де зі своїми побратимами воював із ворогом на Запорізькому, Сумському напрямках.

В останню путь захисника України провели близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки, встеливши квітами дорогу від будинку, де проживав, до храму Успіння Пресвятої Богородиці в селі Збараж, де відбулось заупокійне богослужіння за українським воїном, яке очолили священники Православної церкви України протоієрей Роман Масира та священник Віктор Воронко.

На кладовищі пройшов мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя – сільський голова – Лановик Сергій Якович, протоієрей Роман Масира та колега.

 

Із військовими почестями загиблого воїна провели в останню земну дорогу. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.

Читайте:

«Ми «Джека» всі дуже любили і там, на фронті, 500 сердець стискається від болю»

«Наш Максим, «Атаман», пішов на небо у 23. Він був справжнім чоловіком»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.