Козятинська громада провела в останню дорогу Павла Жуковського

• Він був душею компанії, завжди щось і когось відстоював.
• Для мами він був золотим сином,
• сам мав багато планів, а найбільше любив своїх племінників, спорт, риболовлю і збирати, як його тато, гриби

Зустріла громада свого земляка живим коридором по всьому маршруту траурного кортежу. Вдома його чекали рідні, родичі, сусіди, друзі дитинства і друзі в дорослому віці та мало не весь клас його однокласників.

Попрощавшись з Героєм вдома, траурна колона рушила до храму Святого пророка Іллі.

Чин похорон провів Благочинний Вінницько-Барської єпархії, настоятель храму Святого пророка Іллі, митрофорний протоієрей Роман Масира. Під час заупокійної панахиди священник декілька разів просиву Всевишнього гідного місця у царстві небесному для воїна, який віддав своє життя за ближнього. Тобто за всіх нас з вами.

На подвір’ї храму ми поспілкувалися з братовою Героя, дружиною молодшого брата Павла Олександра Інною

— Паша був дуже хорошою людиною у всіх напрямках. На нього можна було покластись, як на самого себе. Ніколи не зрадить, ніколи не підведе. Душа компанії — це навіть не те слово. Все намагався вирішити сам і допомагав іншим, кому потрібна була допомога. Дуже любив поратися біля землі, любив спортивні ігри, відпочити на риболовлі та збирати гриби, як його батько.

По завершенні служби Божої траурний кортеж перемістився на площу Героїв Майдану.

Там пройшов прощальний мітинг громади з своїм Героєм-земляком.

Відкрила мітинг реквієм директор будинку культури Лариса Ромасько

— Шановна громадо. Зима увірвалась в Україну аномальною негодою і на фронт вона теж прийшла. Валить сніг, скаженіє вітер, холод вкотре випробовує наших хлопців на витривалість. Вони мерзнуть в бліндажах, сніг не дає проїхати, він заважає розвідці, заважає наступу. Наші воїни відвойовують рідну землю маленькими клаптиками. Ми з вами маємо докласти ще більше зусиль, щоб наші воїни мали на фронті все необхідне, — сказала ведуча і перейшла до біографії Героя.

Жуковський Павло Валерійович народився 5 березня 1983 року в нашому місті. Навчався в першій школі. По закінченню вступив в Козятинське ПТУ-17 та здобув професію електромонтер СЦБ. Після училища був призваний на строкову службу та проходив її у Стрижавці в роті зв’язку. Далі працював на залізниці регулювальником швидкості вагонів. Через деякий час змінив професію і пішов працювати в ТОВ «СОКА України» охоронцем.

Після повномасштабного вторгнення 2 вересня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив навчання в Новоград-Волинському та в Дніпрі. Для виконання службових обов’язків був направлений в селище Очеретине Донецької області.

А 26 листопада 2023 року в районі населеного пункту Степове, Покровського району, Донецької області солдат 3-го механізованого відділення, 2-го механізованого взводу, 1-ї механізованої роти, 1-го механізованого батальйону військової частини А 4699, під час виконання бойового завдання загинув, — сказала Лариса Ромасько та запросила до молитви за Героєм священника.

Після молитви слово мали отець Роман, міський голова Тетяна Єрмолаєва та класний керівник загиблого воїна Тетяна Римша. Тетяна Аркадіївна відзначила, що Паша ще з шкільних років не міг пройти повз чужої біди. Вчителька захворіла і її не було в школі тиждень. П’ятикласники, серед яких був Паша, розшукали її щоб висловити свою підтримку.

На площі ми поспілкувалися з однокласниками Героя: 

— Все, що є у хорошої людини, це було у Паши. Дуже любив спорт, у шкільні роки відстоював честь школи на шкільних олімпіадах з футболу. Завжди був активним, чесним і порядним

По завершенні виступів з загиблим воїном стала прощатися громада.

З площі кортеж з тілом воїна взяв курс до міського кладовища. Поховали Павла Жуковського під гімн України та військовий салют

 

.

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.