Козятинська громада прощалася з мужнім Воїном Русланом Жулінським

Анастасія Квітка

Сьогодні, 9 листопада у Козятинській громаді День жалоби
Прощалися з Героєм Русланом Жулінським

Церемонію прощання опублікували на сторінці секретаря Козятинської міської ради Ірини Репало.

Про Героя

Руслан Жулінський народився 5 лютого 1990 року в селі Вишневе Ружинського району Житомирської області. Навчався у Вільнопільській школі, де закінчив 9 класів. 10-й та 11-й класи екстерном здобув у Козятинській загальноосвітній школі № 1. Після закінчення школи продовжив навчання у закладі вищої освіти. Згодом працював, займався улюбленими справами, будував плани на майбутнє.

«Руслан був людиною, яка не любила публічності, але серед рідних, друзів і знайомих користувалася щирою повагою. Мав багато друзів, умів підтримати, підказати, допомогти у складній ситуації. Ніколи не залишався байдужим до чужих проблем, був людиною слова і діла. Захоплювався автомобілями, любив риболовлю та футбол. Цінував спілкування з друзями, любив проводити час із рідними» — йдеться у дописі

У 2007 році Руслан зустрів свою майбутню дружину Тетяну. Вони створили сім'ю, а у 2014 році в подружжя народилася донечка Софія. Руслан був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Безмежно любив дружину, доньку, своїх батьків, поважав рідних. Сім'я для нього завжди була на першому місці, була найбільшою цінністю та сенсом його життя.

З початком повномасштабного вторгнення росії Руслан не залишився осторонь подій у країні. Вирішив що має захистити свою сім’ю як справжній чоловік. 27 лютого 2022 року він був призваний до лав Збройних Сил України. Свідомо став на захист Батьківщини, адже не міг спокійно спостерігати за тим, як ворог прийшов на українську землю.

Військова служба забирала багато часу та сил, тому зустрічі з родиною були нечастими. Руслан приїжджав додому у відпустку, але кожен такий приїзд був особливо очікуваним і дорогим.

«Ці короткі зустрічі ставали можливістю побути разом, обійняти найдорожчих, поспілкуватися та хоч ненадовго повернутися до звичного родинного життя. Дружина в свою чергу часточку домашнього тепла несла відвідуючи його в усі місця несення служби. Руслан дуже дорожив своєю родиною, переживав за близьких і понад усе хотів, щоб вони жили у мирній та безпечній країні»

3 листопада 2026 року старший солдат, водій електрик відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу мотопіхотного батальйону військової частини А 5348 Жулінський Руслан Юрійович внаслідок здійснення противником застосування БпЛА типу FPV, в населеному пункті Захарівка Чугуївського району Харківської області, в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини — загинув.

«Руслан Юрійович назавжди залишиться у пам'яті своєї родини, друзів, усіх, хто його знав, як люблячий чоловік і батько, турботливий син, вірний товариш та мужній Захисник України. Світла пам'ять про нього житиме в серцях людей, яким він подарував свою доброту, допомогу та підтримку».

Руслана Жулінського поховали на центральному кладовищі на Алеї Слави.

Вічна пам’ять та слава Герою! Щирі співчуття рідним та близьким.

Читайте:

Пам'яті молодих Героїв з Козятинщини Євгенія Гурського та Олексія Білика

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.