Пам'яті молодих Героїв з Козятинщини Євгенія Гурського та Олексія Білика

• У неділю, 8 листопада минула друга річниця з дня загибелі нашого земляка, мужнього Захисника України — Євгенія Гурського, молодшого сержанта, жителя села Тернівка.
• У цей день, 8 листопада минула четверта річниця з дня загибелі Героя, жителя села Йосипівка — Олексія Білика
• Пам'ятаємо...

Про Героя Євгенія Гурського

Євгеній народився 18 березня 2001 року. У 2020 році був призваний на строкову військову службу, а згодом підписав контракт зі Збройними Силами України, пов’язавши своє життя із захистом Батьківщини.

8 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання під час переміщення у службових справах між населеними пунктами Святогірськ та Богородичне Донецької області, Євгеній загинув.

Йому було лише 23… Вік, коли попереду мало бути ціле життя, мрії, плани, щасливі миті та нові світанки. Але війна безжально обірвала його молоде життя.

«Два роки минуло від того страшного дня, та біль втрати не має терміну давності. Для рідних Євгеній назавжди залишиться сином, рідною людиною, чиє місце ніхто й ніколи не зможе зайняти. Для громади — відважним Воїном, який став на захист України та віддав за неї найдорожче — своє життя» — пишуть у групі Ветерани Махнівської громади

Про Героя Олексія Білика

Олексій народився 29 березня 1990 року в селі Йосипівка у родині Миколи Георгійовича та Марії Цезарівни Біликів.

У 1997 році Олексій переступив поріг Йосипівської середньої школи, де здобував знання, зростав, формувався як особистість. У 2007 році закінчив школу.

У квітні 2008 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у 8-му полку спеціального призначення в місті Хмельницькому.

Після завершення служби вирушив до Києва, де працював, будував власне життя та зустрів свою долю — кохану Катерину. 19 жовтня 2013 року вони поєднали свої серця у шлюбі. А 7 липня 2016 року їхню родину осяяла найщасливіша подія — народження донечки Анастасії.

Олексій був не лише люблячим чоловіком і батьком, а й людиною великого серця, сильною духом та відповідальною.

У 2016 році він підписав контракт і став до лав Національної гвардії України, військової частини 3018, бригади швидкого реагування в місті Києві. Уже 2 лютого вирушив на своє перше бойове завдання на Схід України.

Коли російський агресор розпочав повномасштабне вторгнення, Олексій без вагань знову взяв до рук зброю. Він не міг залишатися осторонь, адже на кону були свобода рідної землі, майбутнє його донечки, безпека родини та всієї України.

Служив розвідником взводу розвідки спеціального призначення 1-го батальйону оперативного призначення (на БТР) військової частини 3018.

Він пройшов через важкі випробування війни, брав участь в обороні Рубіжного, Лисичанська, Сєвєродонецька, долучився до звільнення Лиману.

8 листопада 2022 року під час виконання чергового розвідувального завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області Олексій отримав поранення, несумісні з життям.

«Йому було лише 32… Вік, коли попереду мало бути стільки щасливих років, родинних свят, дитячих обіймів, мрій та здійснених планів. Та війна безжально обірвала його життєву дорогу. Олексій був вірним другом, турботливим сином, чудовим братом, коханим чоловіком, найкращим батьком, люблячим дядьком і просто доброю, щирою людиною. Він був справжнім патріотом, який не словами, а власним життям довів любов до України.Його подвиг ніколи не буде забутий, а ім'я назавжди залишиться в літописі мужності та незламності нашого народу» — пише Наш Самгородок

Вічна слава та шана Героям!

Читайте:

Козятин проведе в останню путь Руслана Жулінського: де та коли відбудеться прощання

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.