Командир, байкер і найкращий батько. Громада попрощалася з Максимом Лінником

• Професійний військовий, будівельник, технік за покликом душі і все це у нього було від природи. Жив, планував, обіцяв друзям, що в армію більше не поїде та ворог вдерся на його землю.
• Друзі віднеслись з розумінням, а для дружини знайшов слова, що знов на фронт відпустила.

Гірка звістка про втрату земляка надійшла до нашої громади в останній день літа, 31 серпня. Два дні він добирався додому після ворожого обстрілу, а 2-го вересня з ним прощалася громада.

Від друзів, які пересікалися з Максимом по службі стало відомо, що його військова доля почалася у 2015 році. Служив у танковій бригаді, де згодом став інструктором по підготовці молодих спеціалістів. Після завершення контракту повернувся до цивільного життя. З початком повномасштабного російського вторгнення знов став на захист своєї Батьківщини. 

Зустріла громада Максима живим коридором в супроводі байкерів нашого міста і гостей з сусіднього Бердичева.

Біля будинку Героя зібралися рідні й близькі загиблого воїна, його близькі друзі, близькі та далекі сусіди. Останніх ми попросили поділитися з нами, яким вони знали Максима при житті. Від них стало відомо, що Максим настільки був у побуті тихою людиною, що не всі знали, що такий є.

Виручили байкери. Президент Козятинського мотоклубу Марк каже: «Що про нього можна сказати? Що є хорошого в людях — саме таким був Максим. Він 5 років у нашому мото клубі і зарекомендував себе тільки з хорошої сторони».

Попрощавшись біля будинку воїна, траурна колона попрямувала до храму Покрови Пресвятої Богородиці.

Чин похорон провели священники ПЦУ Настоятель храму митрофорний протоієрей Василь Влізло та настоятель Свято Покровської церкви Іван Дуник.

По завершенні служби Божої траурна колона взяла курс на центральну площу міста.

Мітинг реквієм за загиблим воїном відкрила начальник Козятинської культури Світлана Рибінська

— Шановні присутні. І знову кривавий урожай жахливої війни. Знову непоправна втрата. Такі молоді і такі зрілі боронять справедливість жити на своїй землі. Московія не розглядає жодних варіантів, в яких існує Україна, як суверенна держава. 

Сьогодні ми зібрались, щоб провести в останню дорогу чоловіка, батька, патріота та ще одного Героя України Максима Лінника. Максим був справжнім сином свого народу, він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка — віддав своє життя за цілісність і незалежність нашої держави.

Потім Світлана Рибінська  розповіла біографію Героя   

— Максим народився 20 липня 1991 року в м. Житомир, звідки згодом сім'я переїхала в с.Латівка Старокостянтинівського р-ну, де він і закінчив школу, потім вступив в Козятинське училище. У 2009 році — строкова служба в ЗСУ.

Непосидючий і активний, завжди був у пошуку вдосконалення. Займався ремонтом авто, працював  на підприємстві СОКА УКРАЇНА, Кусто Агро, в будівельній компанії. Швидко освоював всі професії, за які брався. Для нього не було слова «не знаю», завжди притримувався позиції, що «вивчу, як його правильно зробити».

Перший свій автомобіль він весь розібрав і зібрав своїми руками. Тільки головною пристрастю Максима були мотоцикли. Полюбляв швидкість, рух, їздити на мотоциклі та машині, навчав свою дружину Ольгу.

Ольга  відзначає, що за таких, як її чоловік, пишуть в романах чи книжках.

Особливо люблячим батьком Максим був для своїх синів - Назарчика та Макара. Для них він завжди знаходив час та сили, яким би втомленим не був. Був вірним та щирим другом, завжди приходив на допомогу та нікому не відмовляв у проханнях.

Вірний присязі, в бою за нашу країну, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання, начальник танкодрому полігону в/ч А1619, 30 серпня 2023 року загинув  біля н.п.Селидово Донецької області, — сказала ведуча і запросила до молитви священників отця Василя, отця Івана та благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії настоятеля храму Святого пророка Іллі Романа Масиру.

Після служби Божої слово мали Отець Василь, міській голова Тетяна Єрмолаєва та заступник директора залізничного училища нашого міста Олена Коломійчук. Всі вони відзначили, що Максим був особливою людиною. Міський голова відзначила, що про Максима вона дізналася 1-го вересня. Під час виступу трималася та не стримала материнських сліз. Далося в знаки, що вона дві доби брала участь у організації похорону.

Після виступів з Героєм стала прощатися громада.

Поховали Максима Лінника на алеї Слави сільського кладовища під Гімн України військовий салют та мелодію двигунів мотоциклів від його друзів байкерів.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.