До Дня інваліда: Наталія Степанівна Лазарчук с. Сокілець
Присвячую всім зболеним і знедоленим людям на землі, в тому рахунку і собі
СЛОВО ПОЕТУ
Так сталося в житті, що ми хворіємо.
Нести нам хрест свій і усе терпіть,
Але серця свої не охолодим —
Ми знаєм ціну всьому на землі.
Найщиріші й найдобріші люди —
Це всі ті, що горе знають і біду,
А не ті, що “коверзують” гроші —
І кричать — “я в відчай не впаду!”
А як доля чуть їх похитнула —
Зразу ж “sos” кричать на всі кутки:
Виручайте, помагайте, люди,
І шукають скрізь — де тільки є зв’язки.
Лиш мовчить знедолена і хвора.
Все багатство в неї — це букет болячок.
А скажіть, ну хто із своїх “тачок”
Піде таких виручати?
Та вони не просять і нічого,
Тихо в світі несуть свою ношу,
А як стрінуть ще й біду чужого,
Віддадуть завжди останні гроші.
За таких в церквах молитись треба
І таких оспівувать в піснях,
Бо у долі в них завжди потреба,
А це не розноситься в вухах.
Інваліди — чемні, мужні люди,
А робить здоровий не все буде,
Так як хворий при терпінні свому
Знаходить свою професію в усьому.
Столярі, художники, поети
Навіть і спортсмени серед нас вже є.
Лиш не було б горя на планеті
І щасливо лиш було б в сім’ї.
І не треба ваших нам подачок,
І твердить, що пенсію дали —
Ми не просим, не крадем, не плачем,
Лиш би совість ви не відняли.
Як би можна було б об’єднатись
Всім цим хворим людям на землі,
Скільки було б в світі того щастя
І розстало б зло у сивій млі.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Сьогодні у Козятині
-
RIA-КозятинНовини Козятищини на нашому Телеграм-каналі: https://telegram.me/RIA_kazatin_bot
Найчастіше
№ 17 від 30 квітня 2026
Читати номер
