Прогулянка Жмеринкою: дерево кохання, креативне ательє і багато цікавого

• Як ми їхали до Жмеринки електричкою — ми вже розповідали, а тепер поділимося враженнями про місто.

• Всі знають, що там, як і в Козятині, красивий старовинний вокзал. Але це не єдине, на що можна подивитися.

• Що спільного у Жмеринки з Одесою і як там поєднують вуличне освітлення із пам’ятниками — проведемо для вас віртуальну екскурсію містом

Жмеринський вокзал — це перше, що бачиш, коли виходиш на перон. Його часто порівнюють із нашим, що зовсім не дивно — ці два старовинні вокзали одні з небагатьох на теренах України, які збереглися до наших днів практично у первозданному вигляді. Але є одне але: якщо красою козятинського можна насолодитися з будь-якої точки, то роздивитися жмеринський доволі складне завдання. Причина у тому, що перед будівлею з усіх боків накриття, яке заступає фасад. Всередині жмеринський вокзал виглядає дещо скромніше, ніж козятинський — у нас касова зала значно помпезніша.

Перед приміщенням вокзалу — привокзальна площа. Якщо у нас там пам’ятники радянської доби (робочий та селянка з яблуками) то у Жмеринці все значно оригінальніше. Там на привокзальній площі бронзовий Остап Бендер, відомий персонаж романів «12 стільців» та «Золоте теля». Жмеринський Остап стоїть саме в оточенні стільців, щоправда, ми нарахували їх не 12, а лише 8 — сім стільців навколо п'єдесталу, на якому стоїть головна фігура, восьмий стілець Остап Бендер тримає у руці.



Цей монумент — справжня родзинка міста. Ніхто не проходить повз. Одні зупиняються на декілька секунд і роздивляються пам’ятник, інші сідають на стілець і роблять фото на згадку.

Саме цей пам’ятник пов’язує Жмеринку з Одесою. В Одесі є площа Остапа Бендера, адже автори «12 стільців» та «Золотого теляти», Ільф та Петров народилися в Одесі.

Який зв’язок має Остап Бендер із Одесою — зрозуміло. А до чого тут Жмеринка — запитаєте ви. Саме Жмеринка згадується у романі «Золоте теля». І пам’ятник Остапу Бендеру встановили там до 80 річниці від дати написання твору, у 2001-му. Через десять років Остап Бендер зник із привокзальної площі на деякий час. Монумент демонтували перед тим, як мали проводити реконструкцію вокзалу і повернули на місце аж у 2019-му.

Інший підхід

Із території вокзалу до міста веде невеликий тунель. Тут, як і в підземках Києва, продають всяку всячину — і квіти, і молоко. У центрі міста, неподалік від вокзалу невеликий критий ринок.

Перше, що кидається в очі, коли потрапляєш на проїжджу частину — це наявність світлофорів. У той час як у Козятині немає жодного діючого (єдиний у місті світлофор висить на вулиці Довженка перед тунелем і не працює вже декілька десятків років), у сусідньому до нас місті залізничників не просто звичайні світлофори, а такі, які обладнані звуковою системою, як у Вінниці.

Що ще привернуло нашу увагу, так це підхід до вшанування Героїв, які загинули на війні. За кілька кроків від вокзалу, у невеликому сквері стенд із фотографіями військових, що віддали своє життя за Україну. Поруч — ще одна дошка зі світлинами загиблих Героїв. По обидва боки прапори: жовто-блакитний і червоно-чорний. А перед дошкою у вазах та корзинах стоять живі квіти.









Спочатку ми подумали, що це єдине місце вшанування полеглих бійців, але помилилися. Зовсім поруч із Площею Миру (саме так називається центральна площа у Жмеринці) є невеликий сквер. Тут облаштували Алею Слави. Металеві дошки, на яких великі світлини загиблих воїнів, йдуть вздовж усього скверу. Вони заставлені живими квітами. Це зовсім не схоже на нашу Дошку пам’яті, де світлини загиблих Героїв невеликого розміру.

У нас паровоз, у Жмеринки — кінь

У цьому сквері нашу увагу привернула не лише Алея Слави. Кинулося в очі також покриття. Якщо у нас на площах та у скверах або бруківка, або асфальт, який заклали ще в радянські часи, тому він вже порепався, то тут — гравій. 

У кінці скверу височіє дивакувата металева конструкція. Спершу ми подумали, що цю інсталяцію використовують для того, щоб на неї щось вішати. Але виявилося, що це — пам’ятник і називається він Дерево кохання. Ця конструкція висотою в п’ять метрів обладнана 150 лампочками, тож у темну пору доби Дерево кохання, чи як його ще часто називають місцеві, Дерево щастя сяє вогнями.



Раніше на місці Дерева кохання стояв пам’ятник Леніну. Його демонтували задовго до декомунізації. У цього жмеринського Леніна постійно відпадали руки, тому монумент мусили знести ще у 1997-му.

У середмісті Жмеринки нам трапилася ще одна цікава скульптура, теж металева. На краю великої клумби височіє міфічний персонаж — Пегас.



Цей пам’ятник також сяє вогнями у темну пору доби. Якщо у вас виникло запитання, чому в центрі Жмеринки стоїть пам’ятник крилатому коню, цьому є логічне пояснення. Пегас — символ міста. Він є втіленням розвитку та невпинного руху вперед. Зображення крилатого коня є навіть на Гербі та прапорі. Як бачимо, хоч Жмеринку і позиціонують як місто залізничників, символом для себе жмеринчани обрали зовсім не паровоз.

Графський маєток

Загалом середмістя Жмеринки виглядає доволі солідно. Поруч із радянськими багатоповерхівками, схожими на наші, є сучасні будівлі і великі торгівельні центри. На перший погляд здається, що ти не в Жмеринці, а навіть у Вінниці. Має місто залізничників ще одну спільну рису з обласним центром — воно також на пагорбах.

Дорогою нам трапилося ательє. Щоб зрозуміти, яке призначення цієї будівлі, не потрібно ані заходити всередину, ані шукати вивіску. Вся інформація, як кажуть, у вас під носом — поруч із приміщення поставили старовинну швейну машинку «Зингер». Креативна реклама, яка точно приверне увагу.







Хоч у центрі й багато сучасних будівель, зустрічаються також і старовинні. Одне з таких ми побачили неподалік від вищезгаданого ательє. Споруда нагадує будинок побуту, що стояв на перехресті Незалежності та Січових Стрільців у Козятині. 

За кілька десятків метрів ще одна старовинна споруда і це — справжній витвір архітектури. Колись у цьому одноповерховому приміщенні був маєток графа Гейдена.



Він був доволі впливовою людиною і свого часу чимало зробив для Жмеринки. За його ініціативи там збудували лікарню. Також він опікувався місцевою чоловічою гімназією та клопотав про надання Жмеринці статусу заштатного міста, тобто такого, яке вважалося містом, хоч і не було центром повіту чи губернії. Сьогодні у цій будівлі з високою стелею розташований Міський історичний музей.

Читайте також:

Пасажирів стало менше, тих, хто продає — теж. Репортаж із електрички Козятин-Жмеринка

П’ять цікавих місць області, які варто відвідати

Чим Львів подібний до Козятина

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.