Як вінничани врятували чужих овець з Туреччини. Нічний репортаж

Історія з отарою овець, що не має жодного відношення до нашої області, знайшла продовження саме у нас. Вінничани погодилися прийняти рефрижератор з живими і мертвими вівцями. Їх доставили у Тульчин на територію ветеринарно-санітарного заводу.

Для чого і як це відбувалося, бачив журналіст «20 хвилин/RIA». -Вівці не нашого господарства і не наших фермерів, - пояснив журналісту керівник об ласного управління «Держпродспоживслужби» Григорій Сидорук.

– Ми могли б їх не приймати. Але ближче нема жодного діючого заводу з утилізації тварин. Тому взяли на себе ця роботу – трупи утилізувати, живих обстежити і визначити їхній фізичний стан.

Блеючо-смердючий рейс

Спецавтомобіль для перевезення тварин марки DAF о шостій вечора прибув у Гайсин. Супроводжували машину поліцейські. У колоні йшли декілька одиниць транспорту з активістами.

За рефрижератором тягнувся шлейф смороду. За словами одного з супроводжуючих, у дорозі перебували понад шість годин. Колона зупинилася у Гайсині біля митного поста. До активістів з Одеси долучилися представники Нацкорпусу та організації С-14 з Вінниці та Гайсина. 

З рефрижератора раз-по-раз доносилося блеяння овець. Через отвори в автомобілі було видно живих овець, які топталися по трупах мертвих тварин.

Митники перевірили надані документи і колона через деякий час вирушила далі. Причому, головною трасою. Спочатку доїхала до Немирова, там завернула на Тульчин. Хоча дорога  з Гайсина до Тульчина є значно коротша. На територію ветсанзаводу рефрижератор заїхав майже о десятій вечора. 

Голова Держпродспоживслужби України Володимир Лапа уже перебував на заводі. Керівник обласної структури Григорій Сидорук показав огорожу, підготовлену для зберігання живих овець. Поруч знаходилися заготовлені для них корми. Бригада робітників у спеціальному одязі чекала на непросту роботу. Вони мали відділити живих тварин від мертвих.

З чого почалася  овеча історія?

Про це розповіла їх власник - керівник підприємства  «Украніксар» з Дніпропетровщини Олена Севнич. Втім, її пояснення не зовсім співпадає з інформацією голови Держпродспоживслужби України Володимра Лапи.

Мандрівка за три моря і назад у штормову погоду

Ще 6 жовтня пані Олена відправила тварин покупцеві у Туреччину. Каже, зазвичай на дорогу морем витрачається доба. Цього разу йшли довше. Штормило. За її словами, у пункті призначення покупець не з’явився за тваринами. Два дні простояли в порту і все марно. Турецька сторона повернула вантаж назад в Україну. І знову – шторм, що викликав затримку в дорозі.

-У нас є інша інформація, - каже Володимир Лапа. - Турки провели клінічний огляд. Побачили клінічні ознаки захворювання. Тому повернули вантаж назад. Про це поінформували, на запит нашої служби, електронним листом. За словами співрозмовника, Туреччина входить до переліку країн з неблагополучною епізоотичною ситуацією. Тому звідти наша держава не приймає тварин.

-Європейці не дозволяють розвантаження тварин, якщо є хоча б гіпотетичне припущення про ризик хвороби, - наголошує співрозмовник. - Навіть в принципі не обговорюють питання про надання дозволу на ввезення на територію будь-якої  країни тварин,  в яких є підозра на наявність хвороб. Якщо б вівці, що повернулися з Туреччини, поширили яку-небудь хворобу на території митного терміналу, втратили б поголів’я і за митним терміналом, в даному випадку на території Одеської області.

Словом, овець, які повернулися назад, уже не приймала наша сторона, бо вони прибули з Туреччини.

12 днів вівці провели у рефрижераторі на митному терміналі торгового порту «Чорноморськ». Тривало це доти, доки власниця тварин не надала згоди на утилізацію усіх овець – живих і мертвих (?!)

Або чекаєте, поки здохне остання вівця, або даєте згоду на утилізацію

Власниця тварин Олена Севич, якій дорікають у бездіяльності і посадовці, і активісти, стверджує, що намагалася пояснити ситуацію і митникам, і Держпродспоживслужбі. За її словами, ніхто не хотів чути. Всі говорили, що це не їхні питання. Каже, що від неї вимагали одного – письмового дозволу на утилізацію УСІХ овець – живих і мертвих.

--Або ви сидите в порту і чекаєте, поки здохне остання вівця, або даєте дозвіл на їх утилізацію за власним бажання і їдете звідси, - передає слова ветеринарів порту жінка. – Ми підгодовували їх, шланг з водою підвели. Але це була неповноцінна годівля. Коли всередині трупи, кидати туди їжу небезпечно.

Вікторія Козаченко, керівник організації  Animal SOS Odessa:

-Я не виправдую  керівництво терміналу Чорноморської митниці, це окрема тема. Власниця мала одразу вдарити на сполох, залучити зоозахисників, волонтерів. словом, діяти активніше, а не чекати. Ми, активісти, спорудили огорожу Але тварин не дозволили випустити. Рятувальники готові були це зробити, у них є обладнання, люди. Без звернення начальства порту не мали права цього робити. Такого звернення не було. Ми перекривали вулиці. Добилися того, що ситуацію розглянули на засіданні комісії  Чорноморської міської ради. Комісія прийняла рішення випустити тварин в створену нами загорожу. Відділити живих від мертвих. Але в порту сказали, що рішення для них має тільки рекомендаційний характер.

Словом, тварин піддали жорстокому поводженню і вони, як каже молодь, тупо помирали. Свої претензії з цього приводу активісти висловили Володимиру Лапі під час нічного спілкування на території ветсанзаводу у Тульчині.

«Паслися» б на воді - від берега до берега

Поки тривало розвантаження фури, активісти знаходили час контролювати хід робіт, і одночасно спілкуватися з Володимром Лапою

-Чому від власника вимагали укладення договору на утилізацію усіх тварин – живих і мертвих? – запитала активістка на імя Катерина.

- Якщо формально слідувати логіці законодавства, то їх не можна було випускати взагалі, - каже пан Лапа. - З юридичної точки зору всі дії неправильні, але треба врятувати хоча б тих тварин, які залишилися живі.
Що ми мали зробити? Овець доставили з епізоотично небезпечної країни - відправити назад. І ці вівці каталися б на кораблі туда-сюда. Це комусь потрібно? Ні! Ми не мали права випускати їх з ризиком для епізоотичного благополуччя країни на митну територію країни. Повторюю, по закону зобов’язані були повернути на корабель і відправити в Туреччину, що є епізоотично небезпечною країною.

-Але ж вантаж не був на митній території Туреччини, значить, вівці не контактували з іншими тваринами? – продовжила активістка. -

Повинен бути запит до ветеринарної служби Турчеччини, де на офіційному бланку. Отримати відповідь. чому і з яких причин вони не приймають тварин. А головне – підтвердження того, що вантаж не був на митній території, значить, не пересікав кордон Туреччини. Тоді всі звинувачення, що це тварини з Туреччини, відпадають. Вівці не були вивантажені і контакту з іншими тваринами не мали. Тому припускати, що вони могли заразитися, уже безпідставно. Такі ситуації бували. Тварин повертали, птахів повертали, попугаїв, наприклад, проводився режим реімпорту і власник забирав своїх тварин. -Кричущий факт бездіяльності Держпродспоживсолужби і ДФС, - зазначила пані Катерина.

- Понад десять днів вони бачили, як гинуть тварини, і не приймали рішення. За її словами, парадокс ситуації ще в тому, що у порту, де відправляють на експорт тварин, відсутній карантинний пункт.

Компромісний варіант

-Створення у порту карантинного пункту – це найбільш компромісний варіант у ситуації, що склалася, - погоджився Володимир Лапа.-

Це питання порушували неодноразово. На жаль, його вирішення зволікається дотепер. -У порту, що є карантинною зоною, нема карантинного пункту?! – перериває слова посадовця активістка. – Як таке може бути?  Ми самі зробили тимчасовий пункт. Я особисто робила огорожу.

Сподівалися, що тварин випустять на волю і так врятуємо їх. -Де гарантія, що вівці звідти не повтікали б? – запитує Лапа. -Чому не можна було створити тимчасову карантинну зону? – знову повторює активістка.

По закону, зобов’язані повернути на корабель і відправити в Туреччину, - вкотре повторює пан Лапа. При цьому каже, що знову будуть порушувати питання карантинного пункту.

За його словами, щоб перевірити кількість тварин на митному посту мали б бути створені умови для їх вивантаження, перевірки і завантаження. Фактично такі умови не створені. Тобто перевірку здійснюють на підставі документів. Документально було 300 голів. На ділі виявилося на 16 голів більше.

Чи повернуть тварин власниці?

Власниця тварин, зрозуміло, не проти, аби їй повернули живих.

Як буде на ділі, ще не відомо. «Доводити, що це було жорстоке поводження з тваринами – це не моя парафія, - каже Вікторія Козаченко. - Але я знаю, що є зоозахисники, які вже розпочали цим займатися. Якщо вони це доведуть, ми готові забрати  тварин на подальше утримання. У нас є можливості для їх випасу, догляду. Це – спеціалізоване господарство.

За її словами, за час цієї ситуації вівці стали для них, одеситів, рідними. «Тому у мене завдання добитися, щоб живі тварини не пішли на утилізації, - продовжує співрозмовниця. - Ще ми порушили питання провести дослідження па паралельно у незалежній лабораторії. Вибірково провести забір кров у тварин незалежними ветеринарами».

Порушено кримінальне провадження. за фактом жорсткого поводження з тваринами і порушення ветеринарних правил..

Не відомо, що слідчі скажуть. Якщо буде рішення суду про вилучення, тоді інша ситуація.

Завод на 14 областей

У різному стані забирали овець з рефрижератора. Одні вибігали, радіючи такій довгоочікуваній волі, інші пленталися, ледве тримаючись на ногах, треті після декількох кроків спіткалися.

А четвертих, зрозуміло, витягали й викидали на кузов автівки. Що мала відвезти трупи на утилізацію. Активісти і працівник ветслужби записували номера бірок, прикріплених у вухах тварин. Вели облік. Таким чином нарахували 259 живих і 57 мертвих.

-Обстежувати розпочнемо у понеділок, - каже Григорій Сидорук (праворуч). – Нехай трохи адаптуються, відійдуть від стресу.

Рахунок за проведені роботи з утримання й обстеження тварин виставлять власнику. Сама ж вона зізналася, що на операції з вівцями  втратила майже 30 тисяч доларів.

Тульчинський ветсанзавод обслуговує 14 обалстей України. тут виготовляють кісткове борошно. Працює цілодобово Запах такий, що викликає нудоту. На заводі пояснили, що з трупів овець спочатку здеруть шкуру, а решту перероблять на кісткове борошно, що використовуються надалі у якості удобрення полів. шкури спалять.
Віктор Скрипник

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.